ІІ Ватиканський Собор,

Обряд Християнського Втаємничення Дорослих (ОХВД),

Неокатехуменальна Дорога  

 

Короткий огляд 

 

ІІ Ватиканський Собор 

 

Від Тридентського до ІІ Ватиканського Соборів (майже 400 років) протестантизм підтримував індивідуальну інтерпретацію Біблії – Sola fides, sola Scriptura, відокремлену від Традиції і Учительського Уряду Церкви. Католицька Церква стала в захисну позу, що довело до повного незнання Біблії серед вірних, особливо Старого Завіту. Проповіді зосереджувались на фрагментах Нового Завіту, які, відділені від Старого Завіту, зазвичай інтерпретувалися на рівні етики й моралі, збуджуючи в вірних побожність, відділену від історії та реальності. 

Літургію служили на незрозумілій латинській мові. Літургійний, Біблійний і Патристичний Рух на ІІ Ват. Соборі в Догматичній Конституції «Про Боже Слово» підтвердив важливість проголошення Божого Слова Старого і Нового Завітів сучасними мовами. 

 

Догматична Конституція «Про Боже Слово» Dei Verbum 

 

Деякі аспекти Догматичної Конституції «Про Боже Слово», які стоять у фундаменті Неокатехуменальної Дороги: 

1. Боже Одкровення і відповідь людини 

2. Боже Одкровення – Традиція – Учительський Уряд Церкви 

3. Єдність між Старим і Новим Завітами 

4. Важливість Святого Письма для Церкви 

 

1. Боже Одкровення і відповідь людини 

 

Само собою розуміється, що людина повинна дати відповідь віри. 

 

2. Боже Одкровення – Традиція – Учительський Уряд Церкви 

 

Традиція (tradere - передавати) означає ПЕРЕДАННЯ, ПЕРЕДАВАННЯ. Хтось комусь щось передає. Церква передає «депозит віри», а це не теорія, не філософія, навіть не тексти Святого Письма. «Депозит віри» – це Нове Життя, дане воскреслим Христом. Святе Письмо, Літургія і все інше містяться у «депозиті віри», а Церква при допомозі Святого Духа постійно йде до повноти Божої правди і сповнення в ній Божого Слова, значення якого набагато ширше від Божого Одкровення як Священних текстів. Передавати «депозит віри» доручено Учительському Уряду Церкви – наступникам апостолів. 

 

3. Єдність між Старим і Новим Завітами 

 

Догматична Конституція «Про Боже Слово» стверджує тяглість Старого і Нового Завітів, і тому Новий Завіт неможливо зрозуміти без Старого, а Старий Завіт відкривається у світлі Нового. Тексти Старого Завіту були введені в літургію. 

Неокатехуменальна Дорога втілила в життя єдність між Завітами. Введені катехези з етапами Історії Спасіння. Щотижневе приготування до літургії вводить у біблійний словник Дюфура, знайомить з головними біблійними фігурами в стосунку до їх сповнення в Ісусі Христі. Книги Пророків, Мудрості, як і Скрутації, додають Неокатехуменальній Дорозі життєвої енергії. 

 

Літургійний Рух 

 

У 1909 році в Бельгії спонтанно виник Літургійний Рух, який поширився на Францію, Німеччину та Італію. Його мета – оживити служіння християнських таїн і вчинити їх ефективними, щоб ритуали «промовляли» до сучасної людини. Літургійний Рух відкрив категорію «таїни», яка стала фундаментальним відкриттям для усієї теології, особливо для еклезіологічних роздумів. Поняття Церкви як «Містичного Тіла Христа» – це наступне відкриття Літургійного Руху, яке стало предметом папського навчання в енцикліці Mediator Dei Пія XII (1947). ІІ Ват. Собор в центрі літургії ставить Пасхальну Таїну і визнає єврейську Пасху приготуванням до Пасхи Ісуса Христа. 

Єврейська Пасха, яку святкують цілу ніч, уприсутнює вибрання Божого люду, покликаного в Авраамі, звільнення з неволі Мойсеєм, перехід через Червоне море, теофанію Бога на Синаю, Завіт, дорогу через пустелю, вхід до Обіцяної Землі. Ці події актуалізують дію Бога в історії вибраного народу. Прісний Хліб символізує неволю, вказує на поспішний Вихід, а четвертий Келих вина – вхід до Обіцяної Землі. 

Пасха Ісуса – це сповнення заповіді єврейської Пасхи, а Хліб символізує вихід з неволі диявола, що здійснилося в Страстях, Смерті та Воскресінні Господа. Келих вина – знак Нового Завіту в крові Ісуса Христа, вхід до обіцяної землі Божого Царства. 

Конституція «Про Божественну Літургію» (Sacrosanctum Concilium) представляє Євхаристію не як статичний факт, а як динамічний – перехід від смерті до життя. 

 

Бревіарій, молитвослов – спільна молитва Церкви. 

Важливість індивідуальної молитви. 

Сенс літургійного року. 

Церковне мистецтво і музика. 

 

Догматична Конституція «Світло народів» – перехід від розуміння Церкви як церковної ієрархії до Церкви як Божого Люду. 

Небезпека клерикалізму – церковного і мирян. 

 

Душпастирська Конституція «Християнське життя в світі» 

 

ІІ Ват. Собор: «Необхідно повернути різні етапи катехуменату дорослих» (KL 64). 

Конгрегація Божого Культу видала у 1972 році Ordo Initiationis Christianae Adultorum – Обряд Християнського Втаємничення Дорослих (ОХВД): «Собор постановив повернути катехуменат дорослих, поділений на етапи, так, аби час катехуменату, мета якого – належне приготування, освячувався обрядами, які слід здійснювати у відповідний час». 

У 1974 році кардинал Буніні, Секретар Конгрегації Божого Культу, написав: «Літургійна віднова має великий вплив на життя Церкви… Чудовий приклад цієї віднови маємо у «неокатехуменальних спільнотах», які народилися у Мадриді в 1962 році завдяки ініціативі кількох молодих мирян – за дозволом, заохоченням і благословенням архієпископа Мадриду Касіміро Морсійо… ці спільноти проходять усі духовні фази, які в древній Церкві проходили катехумени перед хрещенням». 

Неокатехуменальна Дорога ввела в життя ОХВД, але вона не відтворює докладно його етапи, а відповідає йому за змістом. 

Після едикту імператора Константина, який дозволив християнську віру, розпочався етап хрещення дітей. Всі етапи християнського втаємничення було зведено до одного обряду хрещення дітей. 

ОХВД говорить про дорослих, які були охрещені малюками, але ніколи не пройшли втаємничення в християнство. Розпочалися дискусії про те, які етапи християнського втаємничення древньої Церкви слід повторювати, а які пропустити. Комісія, яка вивчала Неокатехуменальну Дорогу, написала: «Завдяки неокатехуменальним спільнотам ми зрозуміли значення духу неокатехуменату для формування справжніх християн». 

  

ОХВД розрізняє ступені та етапи втаємничення: 

«І етап – кандидат шукає, а Церква пропонує євангелізацію і «прекатехуменат». Цей етап закінчується зарахуванням кандидата до грона катехуменів. 

ІІ етап може тривати кілька років. Катехумен бере участь у катехизації й обрядах, відповідних для цього етапу. Цей етап закінчується у день вибрання

ІІІ етап – Великий Піст і приготування до Пасхи і до Таїнств, очищення і просвічення катехуменів. 

ІV етап – Великодній період – «містагогія» – досвід Таїнств і спільноти вірних». 

  

 

«І етап – кандидат повинен засвоїти суттєві основи духовного життя і християнської науки, пройти перше навернення, рішення змінити життя і ввійти у спільноту з Богом, перший досвід спільноти і християнського духу. 

ІІ етап – духовна формація, дозрівання внутрішніх постав, перехід від старої до нової людини, навернення серця, зміна мислення і звичок – період роздвоєння, самотності, але й радості; зрілість. 

ІІІ етап – мета: очищення серця і розуму: погане зцілити, добре підсилити. 

3 скрутініум (перевірка, уважне вивчення) (3-а, 4-а, 5-а неділі Великого Посту): 

1. Таїна гріха; 

Після першого скрутініум передається Символ віри 

2-3. Таїна Ісуса Христа: 

а) жива вода (Євангеліє про Самарянку); 

б) світло (Євангеліє про сліпонародженого); 

в) воскресіння і життя (Євангеліє про воскресіння Лазаря). 

Повинен бути поступ у пізнанні гріха і прагненні спасіння. 

Після третього скрутініум передається Отче наш. У Пасхальну неділю після хрещення катехумен приєднується на літургії до грона вірних і молиться разом із ними Отче наш. 

ІV етап: 

1. Пасхальна неділя – уділення Таїнств християнського втаємничення: 

Малі екзорцизми повинні показати катехуменам боротьбу між тілом і духом, важливість зречення, необхідність Божої допомоги. 

Благословення – для зміцнення духу, радість і мир на важкій дорозі. 

Помазання оливою катехуменів – необхідність Божої допомоги. 

Зречення диявола і визнання віри

Хрещення, Євхаристія. 

2. Пасхальний період. 

 

 

НЕОКАТЕХУМЕНАЛЬНА ДОРОГА 

  

 

 

1. Один із способів реалізації в дієцезії християнського втаємничення і постійного виховання віри. 

2. Реалізується в дієцезії: 

а) під юрисдикцією і керівництвом місцевого єпископа-ординарія та під опікою і супроводженням Міжнародної Групи Відповідальних за Дорогу або делегованої Групи; 

б) згідно з формою, запропонованою ініціаторами Дороги, яка міститься у затверджених Статутах і в Посібнику для Груп Катехітів. 

Дві функції: 

Керівництво – функції духовних осіб. Забезпечення еклезіяльності. 

Супроводження – функції катехітів-мирян. Забезпечення автентичності Дороги. 

 

Весь неокатехуменальний процес відбувається на основі триніжка:

СЛОВО – ЛІТУРГІЯ – СПІЛЬНОТА.