3. Велика благодійниця з Барселони  

 

Париж, 10 листопада 1532 

 

Ізабелла Розер походила з каталонської родини Феррер. Перший раз побачила Ігнатія (початок 1523) в церкві свв. Юста і Пастора. Він сидів на сходинах вівтаря серед дітей. Уважно спостерігала за ним декілька разів, побачила скромність, спокій і доброту, а внутрішній голос, дуже живий і енергійний, нашіптував їй: «Запроси його, запроси його!» Запросила його на вечерю. Цей день був початком глибоких духовних стосунків, які продовжувались до кінця життя. 

Ігнатій розповів їй про свої плани. Очікував на корабель, на якому мав плисти до Риму, щоб потім дібратися до Святої Землі. Добра жінка хотіла його відрадити від цього, знаючи добре, що в Римі духовне життя мало прогресує. Але безрезультатно. Лише добилася, щоб Ігнатій змінив старий корабель на більш надійний. І слушно, бо старий корабель, на якому він мав плисти, затонув. 

Коли Ігнатій повернувся зі Святої Землі, то благодійниця матеріально допомагала йому під час навчання; і тому Ігнатій скаже, що завдячує їй «більше, ніж будь-кому, кого знав у цьому житті». Значно пізніше, 19 грудня 1538, коли вже були перші нариси Товариства Ісуса, напише їй: «… говорю Вам без жодного сумніву, що якщо Вас забуду, то мій Творець і Господь забуде мене… Будьте впевнені в одному: не лише те, що Ви вчинили задля любові і пошани, має вартість в Божих очах, Ви є також співучасницею всіх діл, які Господь хоче вчинити через мене…» (MI Epp I 143-244). 

Три листи Ізабелли Розер змусили Ігнатія глибше ввійти в її проблеми – ради потреб серця, яке глибоко відчуває. Крім слів вдячності лист скріплює духовний зв’язок з Ізабеллою і заохочує її переживати всі страждання життя, бо вони походять від Бога, і тому не можуть нищити, а лише очищувати. 

Над усіма подіями в світі стоїть Бог, і Бог вміє писати прямо між викривленими рядками людського життя. «Фундамент» і «третій ступінь смирення» – вираження досконалої любові Духовних Вправ – надихають на рефлексії, які, проникаючи душу, змінюють життєві перспективи і постави. 

В кінці листа знаходимо щось, унікальне в усій епістолярній спадщині Ігнатія: для добра і підкріплення Ізабелли, яка дуже страждала тілесно й духовно, Ігнатій розповідає одну яскраву історію, можливо інспіровану середньовічною легендою про святу Марину, яку за життя обмовляли й очорнювали, а по смерті почитали. 

Безсумнівно, що цей лист є цінним документом про початки ігнатіанської духовності 

 

(MI Epp I 83-89

IHS 

 

 

Ізабеллі Розер 

 

Благодать і любов ГНІХ нехай завжди буде з нами. 

Через доктора Бенета я отримав три Ваші листи і двадцять дукатів. Наш Господь у день Суду винагородить Вам за мене, і надіюсь, що Його доброта заплатить щирими монетами, так що я не буду покараний за невдячність. Незважаючи на все це, Він вчинив мене здатним зробити дещо для служіння і прославлення Божої Величі. 

У своєму листі Ви пишете, що Божа воля здійснилась, вирвавши з цієї землі і з цього життя Каніллу. По правді, не можу страждати за неї, а за нас, які залишаємось у цьому місці величезних турбот, болю і лиха. Знаючи її в цьому житті як душу, яка любила і була віддана своєму Творцеві і Господу, я впевнений, що в небі її добре приймуть, і вона не буде мати бажання мати маєтки, помпезності, багатства і марноту цього світу. 

Ви пишете також, що наші сестри в Христі просять мене вибачити їх, але вони не винні мені нічого; навпаки, я назавжди залишуся їхнім боржником. Якщо ради служіння Богові вони знаходять краще застосування своїх грошей, то ми повинні радіти. Якщо цього не чинять, бо не можуть, то я хотів би дати їм можливість зробити багато для служіння і прослави нашого Господа. До кінця свого життя я буду їхнім боржником і гадаю, що коли підемо з цього життя, то я щедро їм віддячу. 

В другому листі Ви пишете про довгу і болючу хворобу, яка вже минула, і про великий біль у шлунку, який ще триває. Насправді, коли я думаю про Ваш актуальний стан здоров’я і страждання, то не можу не відчувати його в собі, бо бажаю Вам усього найкращого і всіх можливих благ, які Вам будуть потрібні для прослави і служіння нашому Господові. Але все-таки, роздумуючи, що ці хвороби та інше дочасне зло часто походять від Бога для того, щоб ми могли пізнавати себе самих, відривати себе від любові до створінь і глибше замислюватись на тим, яким коротким є наше життя, аби контемплювати інше, яке триватиме вічно, і роздумуючи, що в тих випробуваннях Бог навідується до тих, кого дуже любить, не можу відчувати суму й болю, тому що вважаю, що слуга Бога вийде з хвороби більш зрілою людиною і зможе спрямувати і впорядкувати своє життя для слави і служіння нашому Господові. 

Вона також просить у мене прощення за те, що не могла мені допомагати з більшою щедрістю – з огляду на численні зобов’язання, на які пішли великі кошти. Вона мені нічого не винна. Навпаки, я турбуюсь, що якщо не виконаю те, до чого мене зобов’язує Господь у відношенні до моїх доброчинців, то божественна і вірна справедливість мені не пробачить, особливо щодо щедрих дарів, отриманих від неї. Якщо я не зможу сплатити свій борг після того, як порахую усі заслуги, здобуті перед божественною Величчю і з допомогою благодаті, мені не залишиться нічого іншого, як просити Господа розподілити між особами, перед якими я в боргу, кожній згідно з мірою, якою допомагала мені, особливо їй, якій я завдячую більше, ніж будь-кому іншому, кого знаю в цьому світі. 

Знаю свої зобов’язання і надіюся, що Господь допоможе мені робити поступ у цих знаннях. Знайте, що вся її добра воля, така здорова і щедра щодо мене, буде прийнята мною, і я буду переповнений духовною радістю більше, ніж усіма грошима, які міг би від неї отримати. Наш Господь зобов’язує нас дивитися на жертводавця і любити більше жертводавця, ніж дар, постійно мати його перед очима, в своїй душі та в найглибшому єстві нас самих. 

Ви також радите мені написати, якщо вважатиму це слушним, до інших наших сестер і моїх благодійниць у Христі – аби допомагали мені в майбутньому. Я хотів би більше покладатися на Вашу думку, ніж на свою. Оскільки Чепілла разом з листом вислала мені гроші і виявила бажання допомагати мені, то не бачу тепер необхідності просити її про допомогу, бо і так допомагає мені в навчанні. Ми не знаємо точно, чи проживемо цей рік до кінця; якщо проживемо, то надіюсь, що Господь дасть нам розпізнати і знак, як краще Йому служити і завжди приймати Його любов і волю. 

У третьому листі Ви пишете про лукавства, підступи і наклепи з боку деяких осіб. Я би не здивувався, як би було ще гірше. Фактично, якщо хтось бажає, постановляє і всіма силами намагається прославляти, почитати Господа і служити Йому, то вже об’являє світові війну, піднімає проти нього стяг, відкидає величні речі й займається покірними, готовий безпристрасно приймати славу й безчестя, багатство і вбогість, любов і ненависть, сприйняття і відкинення, одним словом, світову славу чи образи. Тоді ми зможемо не звертати увагу на зневаги в цьому житті, тому що всі зневажливі слова не зможуть доторкнутися навіть до найменшого волоска на нашій голові. Фальшиві, вульгарні та образливі слова не викличуть у нас більше болю чи радості від тих, які слухаємо охоче. Якщо бажаємо, щоби наші ближні шанували нас і прославляли, то не будемо з’єднані з Господом, а образи будуть завдавати нам рани. І тому, якщо, з одного боку, мені подобається, що світ Вас атакує, з іншого, терплю, роздумуючи, що всі ці страждання нищать Ваше здоров’я. Божа Мати хотіла, щоб у ній був повний спокій і постійність від споглядання образ і величезної кривди, яку ради нас зазнав Христос; і для того, щоб інші не грішили, вона витерпіла багато – аби багато заслужити. І якщо ми не пробудимо в собі такий спокій, то будемо більше плакати через свою надчутливість і недостатність умертвлення для світу, яку ми повинні мати, ніж через тих, хто нас кривдить. Вони нам дають можливість здобувати найцінніші скарби, які можемо здобути в цьому житті, і найбільші багатства, які можливо назбирати в цьому світі.. (Далі йде чудова розповідь з середньовічної агіографії). 

Нехай Пресвята Трійця серед усіх цих бід і нещасть дасть Вам благодать вистояти у служінні так, як я цього бажаю для себе самого. 

Прошу поздоровити від мене Джованні Розера і всіх, хто був би радий мене побачити. 

Вбогий добром 

Ініго