С. Ґражина від Всезаступництва ПДМ  

 

ВИХОВАННЯ Любов’ю 

 

Педагогічна система бл. Марцеліни Даровської 

 

переклад з польської Ірина Шеремета 

 

Сестри-непорочниці 

 

Язловець 2011 

 

Сестри-непорочниці  

просять Божого благословення та опіки 

засновниці свого згромадження – 

блаженної матері Марцеліни Даровської – 

для сучасних педагогів  

і всіх тих, хто працює з молоддю 

 

Марцеліна Даровська народилася у багатодітній сім’ї, яка жила любов’ю до свого народу. Вже з раннього дитинства дівчинка боляче відчувала поневолення своєї батьківщини. У спогадах з цього приводу вона пізніше зазначила: Я просила у Бога милосердя і благословення для рідної землі та змоги стати корисною для неї. Ця молитва була вислухана. Мала здійснитися й інша дитяча мрія, шокуюча, адже родинний дім не відзначався релігійністю. Вона прагнула монашого життя, хоч і знала про нього небагато, бо монастирі на окупованих Росією територіях були заборонені. Улюблений батько Марцеліни не зміг цього зрозуміти, незважаючи на любов і глибоку приязнь, що їх єднала. Важко захворівши, він взяв у дочки слово, що та вийде заміж. 

Шлюб 22-річної Марцеліни з Каролем Даровським відбувся 2 жовтня 1849 року. Саме тоді вона вирішила, що забуде слово «я» й освятить своє подружжя, живучи лише з Богом і для Бога. Обов’язки дружини і матері Марцеліна виконувала зразково. Чоловік не раз казав: Я надто щасливий, так не може довго тривати! Через три роки спільного життя він раптово помер від тифу. Жінка залишилася сама з двома маленькими дітьми: Йосипом і Кароліною. Роком пізніше помирає синочок. Тоді, занурена в біль, вона вже точно знала, яким є Божий задум щодо її життя. В автобіографії записала: Світська дорога не була мені призначена Божою волею, моє покликання в монашому житті. 

Молоду вдову, знесилену драматичними життєвими подіями, рідні відправили за кордон на оздоровлення. У Римі під час молитви їй об’явився Господь і відкрив свою думку про педагогічне згромадження. У глибокому містичному потрясінні Марцеліна виразно почула Його голос: Піди за мною, я тебе поведу. Цьому заклику вона залишилася вірною протягом усього свого життя, сповненого праці та труднощів, але разом з тим неодноразово просвітленого містичними благодатями. Протягом багатьох років її духовним наставником був отець-воскресенець Ієронім Кайсевич. Це він познайомив Марцеліну з Юзефою Карською, котра також прагнула працювати для батьківщини і вже мала конкретний задум заснування жіночого згромадження, яке присвятило б себе всесторонньому вихованню майбутніх жінок і матерів. 

Однак Марцеліна була змушена повернутися на Поділля, де залишилася малолітня донечка. Клопоти і переживання, пов’язані з вихованням хворобливої Каролінки, чималі зусилля для забезпечення належного їй спадку, а також стійкий опір родини щодо намірів, пов’язаних з монашим життям, – усе це завдавало жінці багато страждань, але водночас внутрішньо гартувало. 

Займаючись маєтком у Жерді, Марцеліна Даровська розпочала значну суспільно-освітню роботу, що спершу з недовірою, а пізніше з пошаною і вдячністю була прийнята селянами. Завдяки здобутому досвіду вона пізнала сферу впливу жінки. 

У Римі 27-річна Марцеліна склала приватні чернечі обіти в згромадженні, яке формувалося довкола о. І. Кайсевича та Ю. Карської. У 1860 році по смерті Юзефи вона стала настоятелькою невеликої монашої спільноти.  

У 1863 році мати Марцеліна перенесла Згромадження Сестер Непорочного Зачаття ПДМ на рідну землю. Перший навчально-виховний заклад для дівчат, який незабаром став вагомим осередком культурного і глибокодуховного життя, було відкрито в Язлівці (Галичина). 

Засновниця виразно окреслила характер згромадження: Божий задум у ньому – це втілення заклику Господньої молитви про Царство Боже на землі, де б у найповнішому значенні жилося б для Бога і з Богом, згідно Божої волі та під Божим пануванням. Для сестер це означало відмову від існуючих на той час зручностей. Серцем праці згромадження мало стати виховання дітей і молоді. Мати Марцеліна так визначила ідею цієї праці: Виховання жінки громадянкою Божого Царства означає виховання її не лише розумово і зовнішньо, а передусім морально та внутрішньо і, зрештою, виховання її справжньою християнською дружиною, матір’ю, господинею дому і патріоткою своєї країни. Засновниця звертала увагу на патріотичне виховання. На її думку, національність – це ознака Божої думки про народ. Разом з тим вона була глибоко переконана, що всі люди між собою брати. Бог є єдиним Господом, а люди – Його дітьми й однією родиною... Виховання молодого покоління мати розпочала з думки, що особистість людини формується в ранньому дитинстві та молодості. Це було складним завданням: як молоді черниці, так і діти несли з собою добро і зло світу. Та мати Марцеліна мала безцінний дар: серце, яке любило Бога і людей. Вона знала, що любовце єдина сила, єдина зброя супроти труднощів, єдиний засіб впровадження добра. 

Головними принципами, на яких ґрунтувалося виховання сестер і дітей, були: першість Бога, правда, взаємна довіра та безкорисливість. 

У процесі навчання учениці отримували ключі до знань, подані таким чином, щоб розбудити і розвинути їхнє розумове життя. Мати Марцеліна також ввела новаторський на той час принцип індивідуалізації навчання. 

Моральне та інтелектуальне виховання молодих дівчат було спрямоване на розвиток у них відповідальності. Цьому завданню мав служити клімат усього чернечого дому, даючи дітям приклад, який вчить, пояснює, свідчить. Мати говорила: Очищені – очистимо, святідо святості будемо вести правдивою дорогою. Була впевнена, що Батьківщина зміцніє із відродженням суспільства, а для цього необхідно, щоб родина повернулася до Бога. Жінці вона відводила роль берегині родинного гнізда

Уболіваючи за країну, Марцеліна Даровська не зважала на звичаї близького їй аристократичного середовища. Своїм вихованкам вона ставила конкретне завдання: зрозуміти важливість єдності з народом та своїх обов’язків стосовно нього, подолати стереотипи, що ніби-то братні відносини з ним неможливі. Майбутні жінки мали бути опікунками селян і сиріт, недільних шкіл та садочків. Згідно зі своїм девізом «навчати прикладом», мати надавала конкретну і невідкладну допомогу бідним скрізь, де перебувала, при всіх домах згромадження відкривала безплатні початкові школи для дітей з навколишніх сіл і селищ. 

Волю і сили для діяльності мати Марцеліна черпала з переконання, що Згромадження є Божим, сам Бог його провадить. А я? Лише перо в руках писаря. 

І так з Божої волі розпочалася справа, яка спершу видавалася безумством. До школи в Язлівці зголошувалося так багато дівчат, що через 10 років після її відкриття було розпочато будову наступної – в Ярославі над Сяном. Подальші осередки з’явилися в Нижневі над Дністром (там безплатно навчали дітей із зубожілих через царські репресії родин повстанців) і в Новому Сончі. Особливий характер мав монастир у Слонімі в Литві (сьогодні Білорусь), де сестри 11 років працювали в підпіллі. У 1907 році мати Марцеліна останній раз особисто направила сестер до нового дому в Шиманові. Швидке отримання царського дозволу на легальну працю біля воріт столиці межувало з чудом. Мати була переконана у великих Господніх планах відносно саме цього чернечого осередку (тепер генерального дому згромадження). 

З нагоди 50-річчя діяльності згромадження Г. Сенкевич звернувся до засновниці зі сповненими визнання словами: Слава твоїй розумній праці та шана заслугам і доброті. Відповідь була вкрай красномовною: Не зважаю на плоди нашої праці, бо вони нам не належать. Якщо вони є, то це власність Бога та цього дорогого і пошматованого краю

Свій вічний спочинок Марцеліна Даровська знайшла в Язлівці у 1911 році. Великий меценат і водночас (як сам себе називав) вірний приятель матері та згромадження архієпископ Йосип Теодорович сказав над труною блаженної: Її життя можна визначити однією фразою св. Павла: «Живу вже не я, живе в мені Христос». Так, справді! Вона не лише вдивлялася в Христа, вона не лише ділилася любовю, вона понад усе була з Ним з’єднана, була з Ним одним цілим – Він у ній жив і через неї діяв. 

Справа матері Марцеліни продовжується. Під час двох світових воєн сестри, неодноразово перебуваючи в евакуації, переобладнували монастирі в лазарети, допомагали людям у найрізноманітніших обставинах і ніколи не припиняли навчально-виховної (часом підпільної) роботи. Сьогодні Згромадження Сестер Непорочного Зачаття ПДМ провадить школи і займається різнобічною катехитичною і місійною діяльністю в Білорусі, Польщі та Україні. 

 

Частина І. Педагогічна система бл. Марцеліни Даровської 

 

Вступ 

Основні положення педагогічної системи бл. Марцеліни Даровської 

Напрямки і методи педагогічної діяльності 

Правда і довіра – дух родини 

Індивідуалізація і «далекоглядність» 

Чистота намірів та безкорисливість 

Виховання в процесі навчання  

Виховна атмосфера 

Роль жінки у світі згідно виховних положень бл. Марцеліни  

Закінчення  

 

Частина ІІ. Джерельні матеріали 

 

«Про навчання і виховання у школах нашого Згромадження»  

«Картки»  

Устав  

«Про дух Згромадження і його статут»  

Листи 

Листи до с. Софії Устиянович 

Листи до Зосі Мальчевської 

Реколекції, конференції 

Про наші принципи виховання 

Про братню любов і любов до батьківщини 

Практичні виховні поради бл. Марцеліни Даровської 

 

Частина ІІІ. Свідчення вихованок 

 

Промова Софії Пфау 

Виступ Гелени д’Абанкур 

Уроки французької, або Soeur Edith 

Казимирівська – передісторія 

Спогади з окупації  

Ішли ми одним шляхом 

Була генієм дидактики         

Що дала мені школа? 

Мої спогади з часів матури 

Великі шиманівські театри, або Подаруймо собі крихту божевілля 

Сягаючи пам’яттю 

«Куля» 

У цій школі я вирішила стати вчителькою 

У Шиманові я навчилася завжди починати спочатку 

Думки про виховання 

 

Перелік праць бл. Марцеліни Даровської  

Згромадження Сестер-непорочниць 

 

Марцеліна з Котовичів Даровська – 

засновниця Згромадження 

Сестер Непорочного Зачаття ПДМ.  

Народилася 16 січня 1827 року в Шуляках на Черкащині, 

померла 5 січня 1911 року в Язлівці на Поділлі, 

беатифікована 6 жовтня 1996 року в Римі. 

 

Згромадження Сестер Непорочного Зачаття 

Пресвятої Діви Марії 

 

Засноване слугинею Божою Юзефою Карською (1824-1860) та блаженною Марцеліною Даровською (1827-1911) за участю отця-воскресенця Ієроніма Кайсевича у 1857 р. в Римі. Його духовність полягає у шуканні Бога в істині та у виконанні Божої волі за взірцем Непорочної Діви Марії. Характерними рисами цієї чернечої спільноти є марійність, чистота, правда, патріотизм. 

Завдання Згромадження – працювати над відродженням сім’ї шляхом виховання молодих жінок. Сестри займаються вихованням і навчанням дітей і молоді, працюючи у дитячих садках, початкових і середніх школах, школах-інтернатах. Місіонерська праця Згромадження пролягла через терени Польщі, України, Білорусі, а також Італії. 

Сестри-непорочниці опікуються Санктуарієм і гробницею блаженної Матері Марцеліни Даровської в Язловці, в Україні, Санктуарієм Язловецької Матері Божої у Шиманові та Санктуарієм Матері Божої Страждальної у Костяжині (Польща). 

 

Сестри-непорочниці 

48467 с. Язловець, 

Бучацький р-н, 

Тернопільська обл.. 

Україна 

(03544) 4-14-86