14. Останній професорський період  

 

Перерва у викладацькій праці послужила виданню кількох праць, перша з яких називалась Про Бога єдиного і триєдиного. Це був коментар до І частини Сумми св. Фоми, виданий у Лісабоні в 1607 р. У тому самому році книжка була видана в Ліоні й Майнц. Суарез проголошував науку про позитивну предестинацію вибраних і негативну осуджених. Деякі теми опустив, подаючи лише посилання на Диспути і Про віру

Частково від наукової праці Суареза відірвала справа заколоту в Венеції. Сервіт Паоло Сарпі організував змову шляхти і міщанства проти Риму. Прихованим мотивом були протестантські тенденції. Почалося від арешту двох князів місцевою владою. Порушено церковну власність. Павло V запротестував, погрожував екскомунікою. Але це не допомогло. Репресії торкнулися тих, хто оголошував папські документи. 17 квітня папа екскомунікував Венецію. У відповідь венеціанський дож Леонард Донато 6 травня видав маніфест, що закликав до бунту проти папи. Того самого дня з міста вигнали всіх єзуїтів і конфіскували їхню власність. Їх проклинали, підбурювали проти них народ. 

Суарез вмішався в це мимовільно. Хотів видати Про церковні покарання також і в Венеції. Але міська влада вимагала викреслити тексти, які підкреслювали незалежність церковної влади від світської. Продавці книжок виконали вимоги влади. Конгрегація Індексу (заборонених книг) заборонила розповсюджувати книжку, допоки її не доповнять викресленими фрагментами. З цієї нагоди Суарез написав Про церковний імунітет, порушений венеціанцями… Коментуючи викреслені цензурою фрагменти, доводив, що 1) піддані можуть відмовити послуху володарю, який наражає релігію на велику небезпеку; 2) папа і єпископи можуть накладати церковні податки на харитативні діла, захист віри і справи культу; 3) церковне покарання може впасти на володаря, який переходить межі своєї компетенції. Твір був полемічним, але написаний спокійним стилем. Суарез послав рукопис до Риму і попросив о. Бастіда відредагувати, отримати дозвіл і опублікувати. Тим часом ситуація змінилась. Генрик IV втрутився і оголосив, що діяльність Паоло Сарпі була інспірована кальвіністами. Переговори між Павлом V і Венецією були важкими, бо сенат не хотів згодитись на повернення єзуїтів. Аби дійшло до згоди, генерал Аквавіва постановив не вимагати відшкодування кривд. 21 квітня папський легат зняв екскомуніку. Але єзуїти повернулися до Венеції щойно через 50 років. В тих умовах книжка Про церковний імунітет не могла бути опублікованою. Але папа прочитав її і написав до Суареза лист з подякою, в якому говорить, що «праця свідчить про те, що автор є видатним (eximus) і побожним богословом». Титул eximus завжди будуть поєднувати з Суарезом. 

У 1608-9 рр. Суарез написав працю Про чесноту і стан релігії. В ній йшлося не тільки про людські чесноти, тобто те, що спонукає людину віддавати пошану Богові, але й про інституцію, метою якої є славлення Бога, тобто про Орден. Написати таку працю Суареза заохотив генерал Аквавіва. Вона була потрібна для захисту Ордену. Праця охоплювала 4 томи і містила низку практичних порад щодо Божого культу і чернечого життя. Ордену Єзуїтів було присвячено половину тому, де пояснювалась суть і діяльність Ордену, підкреслювалось те, що відрізняло новий Орден від попередніх. Багато місця відводилось Духовним вправам св. Ігнатія. Оскільки генерал радив почекати з виданням 3-ого і 4-ого томів, то вони вийшли по смерті автора, за генерала Муціо Вітеллескі у 1624 і 1625 рр. 

У 1609 р. закінчився трирічний курс лекцій, які Суарез читав за дорученням короля Филипа ІІІ, але рада університету вирішила, аби далі читав лекції. У 1611 р. король продовжив професуру Суареза ще на три роки. Але його здоров’я погіршилось. Не міг викладати. Працював над новою працею Про закони. Вона була плодом лекцій, прочитаних у 1601 – 1603 рр., і була надрукована в Коїмбрі у 1612 р. Суарез в ній зосередився на основних поняттях, які повинні були бути дороговказом для окремих проблематичних питань права. Коментуючи 19 питань св. Фоми, він написав 1200 сторінок у вигляді двох колонок, які стали енциклопедією права. Велику радість його принесло breve Павла V, яке отримав 28 лютого 1612 р. Папа виражав подяку за наукову працю, хвалив його відданість Церкві і уділив благословення. Дякуючи за breve, Суарез підкреслив, що воно додало йому сил для праці. Просив також про благословення і відпуст у годині смерті для себе і 20-и осіб, які допомагали йому написати книжку. Папа погодився. У 1613 – 1615 рр. Суарез виконував обов’язки професора. Академічний рік 1614/15 був останнім в його професорській кар’єрі.