ДРУГА ЧАСТИНА  

ІСУС ХРИСТОС ЗАВЖДИ МОЛОДИЙ  

 

22. Ісус «молодий серед молодих – щоби бути прикладом для молодих і посвячувати їх Господові» [1] . І тому синод сказав, що «молодість – неповторний і надихаючий період життя, який сам Ісус прожив і освятив» [2] . Що нам розповідає Євангеліє про молодість Ісуса? 

 

Молодість Ісуса 

 

23. Господь «віддав духа» (Мт. 27, 50) на хресті, коли Йому було поза 30 років (див. Лк. 3, 23). Важливо усвідомлювати, що Ісус був молодою особою. Віддав своє життя на етапі, який сьогодні називають «молодий дорослий». Він розпочав свою публічну місію в розквіті молодості, і у такий спосіб «зійшло їм світло» (Мт. 4, 16), в особливий момент тоді, коли віддав своє життя до кінця. Таке закінчення не було імпровізацією, бо вся Його молодість в усіх її моментах була цінним приготуванням, бо «усе в житті Ісуса є вказівкою на Його містерію » [3] і « усе життя Христа е містерією Відкуплення » [4]

24. Євангеліє нічого не говорить про дитинство Ісуса, але згадує деякі події з періоду юності та молодості. Матвій вставляє цей період молодості Господа між двома подіями: повернення родини до Назарета, після вигнання, і хрещення в Йордані, після чого Ісус розпочинає публічну діяльність. Останні образи маленького Ісуса – утікач до Єгипту (див. Мт. 2, 14-15) і репатріант в Назареті (див. Мт. 2, 19-23). Перший образ Ісуса як «молодого дорослого» показує Його серед народу в черзі над Йорданом, щоб прийняти хрещення з рук свого кузена Йоана Хрестителя (див. Мт. 3, 13-17).

25. Це хрещення не було таким як наше, яке вводить нас у життя благодаті, а було посвяченням перед початком великої місії Його життя. Євангеліє говорить, що Його хрещення було причиною радості й задоволення Отця: «Ти – мій Син любий» (Лк. 3, 22). Ісус відразу сповнився Святим Духом, який повів Його в пустелю. Там Він приготувався, аби йти проповідувати, чинити чуда, визволяти й зціляти (див. Лк. 4, 1-14). Кожна молода особа, якщо відчуває покликання сповнити свою місію на цій землі, запрошена розпізнати в собі ці самі слова Бога Отця: «Ти – мій Син любий».

26. Серед тих розповідей знаходимо одну, яка показує Ісуса в повноті дозрівання. Він повернувся з батьками в Назарет, потім вони Його загубили і знайшли у Храмі (див. Лк. 2, 41-51). Написано, що «був їм слухняний» (див. Лк. 2, 51), бо не зрікся своєї родини. Потім Лука додає, що Ісус «зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 52). Це означає, що готувався і в цей період поглиблював свої стосунки з Отцем і з людьми. Святий Йоан Павло ІІ пояснював, що зростав не лише фізично, а що «Ісус зростав також і духовно», бо «повнота благодаті в Ісусі відповідала його вікові: благодать завжди була повною, але повнота зростала з віком» [5]

27. На основі цих євангельських даних можемо сказати, що в період молодості Ісус «формувався», готувався виконати місію, приготовану для Нього Отцем. Він спрямував свою юність і молодість до цієї найвищої місії.

28. В юності й молодості Він ставився до Отця як улюблений Син і, приваблений Отцем, зростав у Його справах: «Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» (Лк. 2, 49). Але не слід думати, що Ісус був самотнім підлітком чи юнаком, зосередженим на самому собі. Він був молодою людиною, повністю вкоріненою в свою родину і в довколишнє людське середовище. Навчився ремесла свого батька і пізніше замінив його як тесля. І тому в Євангелію Його один раз називають «сином теслі» (Мт. 13, 55) і просто «теслею» (Мк. 6, 3). Ця деталь показує, що був таким самим хлопцем як і інші і мав з іншими людьми нормальні стосунки. Ніхто не вважав Його не таким як усі і відчуженим від інших. І саме тому, коли Він почав проповідувати, люди не могли зрозуміти, звідки в Нього така мудрість: «Чи ж він не син Йосифа?» (Лк. 4, 22).

29. Фактично « Ісус зростав не в вузьких стосунках лише з Марією та Йосипом, а з задоволенням перебував у ширшій родині – з родичами й друзями » [6] . Тому розуміємо, чому його батьки, повертаючись із Єрусалима, були спокійними, бо думали, що дванадцятирічний хлопчина (див. Лк. 2, 42) йде з людьми, хоча й не бачили Його цілий день: «Гадаючи, що він у гурті» (Лк. 2, 44). Напевно думали, що Ісус там був, ходив між людьми, жартував зі своїми ровесниками, слухав розповіді дорослих і розділяв радість й смуток прощі. Грецький термін, яким Лука позначає караван прочан, synodía, означає саме «спільноту в дорозі», частиною якої була Свята Родина. Завдяки довірі батьків Ісус вільно пересувається і вчиться подорожувати з іншими людьми. 

 

Молодість Ісуса освічує нас 

 

30. Ці аспекти життя Ісуса можуть надихати кожну молоду людину, яка зростає й готується до виконання своєї місії. Це зумовлює дозрівання у стосунках з Отцем, усвідомлення приналежності до родини й суспільства, відкритість для Святого Духа, який поведе до виконання місії, даної Богом, і свого покликання. Усе це слід брати до уваги в душпастирстві молоді, щоби не створювати проектів, які ізолюють молодь від родини і світу, або перетворюють молодь у вибрану меншість, захищену від усяких негативних впливів. Потребуємо проектів, які зміцнюють молодь, супроводжують її і спрямовують до зустрічі з іншими для великодушного служіння в своїй місії.

31. Ісус освітлює вас, молодих, не здалека і не ззовні, а зі своєї молодості, яку розділяє з вами. Дуже важливо споглядати молодого Ісуса в Євангеліях, бо Він насправді був одним із вас, і в Ньому можна розпізнати багато рис молодих сердець. Ми це бачимо, до прикладу, у наступних рисах: «Ісус повністю довіряв Отцеві, підтримував дружні стосунки з учнями, і навіть у кризових ситуаціях залишався їм вірним. Він проявляв глибоке співчуття до немічних, особливо вбогих, хворих, грішників і виключених із суспільства. Він мав хоробрість ввійти у конфлікт з релігійною і політичною владою свого часу; досвідчив нерозуміння і несприйняття з боку інших людей; переживав страх до страждання і знав слабкість страстей; дивився у майбутнє, віддаючи себе в безпечні руки Отця і піддаючись силі Святого Духа. В Ісусі кожна молода людина може впізнати саму себе» [7]

32. З другого боку, Ісус воскрес і хоче, щоб ми розділили новизну Його воскресіння. Ісус – справжня молодість постарілого світу і також молодість всесвіту, який очікує «у тяжких муках» (Рим. 8, 22), перевдягнутий в Його світло й Його життя. Біля Нього ми можемо пити із справжнього джерела, яке оживляє наші мрії, проекти, великі ідеї, і яке спрямовує нас до проголошення життя, яким варто жити. У двох курйозних моментах в Євангелію від Марка можемо побачити покликання до справжньої молодості воскреслих. З одного боку, під час страстей Господа з’являється переляканий юнак, який пробував йти за Ісусом, але втік нагим (див. Мк. 14, 51-52), йому забракло сили ризикнути всім і піти за Господом. З другого боку, біля порожнього гробу бачимо, що юнак, «одягнений у білу одежу» (16, 5), заохочував не боятися і проголошував радість воскресіння (див. 16, 6-7).

33. Господь кличе нас запалити зірки в ночі інших молодих людей, запрошує нас споглядати справжні зірки – ці різноманітні знаки, які Він нам дає, щоб ми не стояли на місці, а наслідували сіяча, який споглядав зірки, аби могти зорати поле. Бог запалює для нас зірки, щоб ми могли постійно йти: «Зорі блищать на своїх чатах і веселяться; покличе їх, – вони відкликаються» (Вар. 3, 34-35). Але сам Христос є нашим великим світлом надії і провідником у нашій ночі, бо Він – «ясна зоря досвітня» (Одк. 22, 16).

 

Молодість Церкви 

 

34. Молодість – це не стільки вік, скільки стан серця. І тому така древня інституція як Церква може відновлюватися й омолоджуватися на різних етапах своєї довгої історії. В дійсності, у найтрагічніші моменти вона чує поклик повернутися до того, що суттєве в першій любові. Пам’ятаючи цю правду, ІІ Ватиканський Собор ствердив, що «багата довгим минулим, постійно живим у ній, і спрямована до людського вдосконалення в часі й до останньої мети історії і життя, Церква є справжньою молодістю світу». У ній завжди можна зустріти Христа – «приятеля й товариша молоді» [8]

 

Церква, яку можливо відновити 

 

35. Просімо Господа звільнити Церкву від тих, які хочуть її постарити, затримати в минулому, зупинити, паралізувати. Також просімо звільнити її від іншої спокуси – вважати себе молодою тому, що погоджується на все, що їй пропонує світ, і вірити, що відновлюється, тому, що приховує своє послання й наслідує інших. Ні. Церква молода тоді, коли є собою, коли щодня оновлює свою силу з Божого Слова, з Євхаристії, з присутності Христа і зі Святого Духа. Церква молода тоді, коли здатна постійно повертатися до свого джерела.

36. Звичайно, що ми, як члени Церкви, не можемо бути «диваками». Всі повинні бачити в нас братів і близьких людей – як Апостолів, які «втішалися любов'ю всього люду» (Ді. 2, 47; див. 4, 21; 5, 13). Водночас мусимо мати відвагу бути іншими, показувати іншим мрії, які світ їм не покаже, свідчити про красу великодушності, служіння, чистоти, хоробрості, прощення, вірності своєму покликанню, молитви, боротьби за справедливість і спільне добро, любові до бідних, соціальної дружби.

37. Христова Церква завжди може піддатися спокусі втратити ентузіазм, якщо не слухатиме поклик Господа прийняти ризик віри й дати з себе все, незважаючи на небезпеки, і може шукати фальшиві світські забезпечення. Саме молоді люди можуть допомогти Церкві залишатися молодою, не піддатися зіпсуттю, не зупинитися, не загордитися, не перетворитися в секту, бути вбогою і здатною свідчити, бути близько найменших і відкинутих, боротися за справедливість, покірно приймати виклики. Вони можуть принести до Церкви красу молодості, якщо стимулюватимуть здатність «радіти з нового початку, безкорисливо давати, відновлюватися і прямувати до нових здобутків» [9]

38. Ті з нас, які вже не молоді, потребують нагод, аби бути близько голосів і ентузіазму молоді, бо «близькість створює умови для того, щоб Церква була місцем діалогу і свідченням братерства, яке заворожує» [10] . Ми повинні створити більше місць, в яких звучатиме голос молодих людей: «Слухання уможливлює обмін дарами в атмосфері емпатії […]. Водночас створює умови для проголошення Євангелія, яке справді торкає серце – переконливо й плідно» [11]

 

Церква, уважна до знаків часу 

 

39. «Якщо для багатьох молодих людей Бог, релігія і Церква – порожні слова, то вони чутливі до образу Ісуса, якщо Його представити у привабливий і ефективний спосіб» [12] . І тому необхідно, щоб Церква не була надмірно зосереджена на собі, але щоб передовсім відображала Ісуса Христа. Це зумовлює, щоб вона в покорі визнала, що деякі конкретні речі потрібно змінити, а для цього потрібно також брати до уваги точку зору і навіть критику молоді. 

40. Синод признав, «що багато молодих людей, з різних причин, нічого не очікують від Церкви, бо не вважають її важливою для свого життя. Що більше, деякі виразно просять залишити їх в спокою, бо Церква їм надокучає і нервує їх. Такі бажання часто походять не з некритичної чи імпульсивної зневаги, а мають свої поважні й зрозумілі підстави: сексуальні та матеріальні скандали; низький рівень священиків, які не можуть справді відчути вразливість молоді; погане приготування проповідей та пояснень Божого Слова; ставлення до молоді як до пасивної частини християнської спільноти; труднощі Церкви в поясненні своєї доктринальної та етичної позиції в сучасному світі» [13]

41. І хоча є молодь, яка рада бачити Церкву, яка покірно проповідує, впевнена у своїх дарах і також здатна прийняти конструктивну й братерську критику, але є інша молодь, яка хоче, щоб Церква більше слухала, а не осуджувала постійно світ. Ця молодь не хоче бачити мовчазну й боязку Церкву, але також не хоче, щоб Церква постійно і обсесивно воювала на пункті двох чи трьох тем. Аби бути вірогідною для молоді, Церква часом повинна стати покірною і просто слухати, розпізнати в мові інших світло, яке їй допоможе краще розуміти Євангеліє. Церква в оборонній поставі, яка втрачає покору, яка перестає слухати, яка втікає від дискусій, втрачає молодість і стає музеєм. Як тоді вона може відповісти на бажання молодих людей? І хоча Церква володіє правдою Євангелія, але це ще не означає, що її повністю зрозуміла; вона повинна постійно зростати в розумінні цього невичерпного скарбу [14]

42. До прикладу, занадто ляклива й інституціолізована Церква може бути постійно налаштована критично до всіх дискусій про захист прав жінок і постійно вказувати на небезпеку й можливі помилки таких вимог. Навпаки, жива Церква може реагувати, звертаючи увагу на слушні вимоги жінок, які прагнуть справедливості й рівності. Може згадати минуле й визнати в історії довгі періоди чоловічого авторитаризму, домінування, різні форми рабства, використання й чоловічого насильства. Церква, приймаючи таку поставу, здатна асимілювати ці вимоги і внести свій вклад, підтримуючи більшу комплементарність між чоловіками і жінками, хоча й не погоджуючись із усім, що пропонують деякі групи феміністок. Йдучи в цьому напрямку, Синод хотів відновити діяльність Церкви «у боротьбі з будь-якими проявами дискримінації та сексуального насильства» [15] . Це відповідь Церкви, яка залишається молодою, приймає виклики і стимулюється вразливістю молодих людей. 

 

Марія, дівчина з Назарету 

 

43. У серці Церкви сіяє Марія. Вона – великий взірець для молодої Церкви, яка хоче наслідувати Христа з ентузіазмом і покорою. Коли Марія була юною, то прийняла благовіщення ангела і не відмовилася запитувати (див. Лк. 1, 34). Але мала відкриту душу, і сказала: «Ось я Господня слугиня» (Лк. 1, 38).

44. «Нас завжди вражає сила «так» юної Марії. Сила цього «нехай зо мною станеться», яке сказала ангелові. Це не пасивна чи безвольна згода. «Так» Марії – це не «добре, спробуємо і побачимо, що станеться». Марія не знала слів: побачимо, що станеться. Була рішучою, зрозуміла, про що йдеться, і однозначно відповіла «так». Її «так» було чимось більшим, чимось іншим. Було «так» когось, хто прагне діяти й ризикувати, хто прагне поставити все на одну карту без жодних гарантій, але впевнений, що несе в собі обітницю. І я запитую вас усіх: Чи відчуваєте себе носіями обітниці? Яку обітницю маю в серці, щоб нести її далі? Безсумнівно, Марія мала важку місію, але труднощі не були приводом сказати «ні». Звичайно, що перед Нею були проблеми, але це не були такі проблеми, коли боягузтво нас паралізує, бо не все ясно чи наперед забезпечено. Марія не купила страховий поліс! Марія ризикнула, і тому Вона сильна, тому Вона influencer [i] influencer Бога! «Так» і бажання служити були сильнішими від сумнівів і труднощів» [16]

45. Не піддаючись спокусам втекти й ілюзіям, «Вона вміла в стражданням супроводжувати свого Сина […] підтримуючи Його своїм поглядом і захищаючи своїм серцем. Але страждання її не зламали. Марія була сильною жінкою, яка сказала «так», яка підтримує і супроводжує, захищає і обнімає. Марія – велика заступниця надії […]. Від Неї вчимося сказати «так» у рішучій терпеливості й креативності тих, які не знеохочуються і починають спочатку» [17]

46. Марія була дівчиною з великою душею, яку наповнювала радість (див. Лк. 1, 47), дівчиною з очима, просвіченими Святим Духом, яка споглядала життя з вірою і зберігала все в своєму дівочому серці (див. Лк. 2, 19.51). Була непосидючою, готовою відразу вирушити в дорогу, коли довідалася, що її кузина потребувала Її, не думала про свої плани, але пустилася в гірську дорогу «швидко» (Лк. 1, 39).

47. І коли потрібно було врятувати свого сина, то вирушила з Йосипом у далекий край (див. Мт. 2, 13-14). І так само була з учнями на молитві в очікуванні Святого Духа (див. Ді. 1, 14). І так стала свідком, разом із Апостолами, народження молодої Церкви, яка вирушила будувати новий світ (див. Ді. 2, 4-11).

48. Ця дівчина сьогодні – Мати, яка чуває над своїми дітьми – нами, які йдемо по життю, часто втомлені, потребуючі, але прагнемо, щоб світло надії не згасло. Так, прагнемо саме цього: щоб світло надії не згасло. Наша Мати споглядає цей люд в дорозі, який їй дорогий, який Її шукає в мовчанні серця, хоча в дорозі багато галасу, розмов і розпорошень. Але для Матері має значення лише мовчання, наповнене надією. І у такий спосіб Марія поновно освітлює нашу молодість.

 

Молоді святі 

 

49. Серце Церкви також наповнене молодими святими, які віддали своє життя за Христа, багато з них загинули мученицькою смертю. Вони були цінними відображеннями молодого Христа, які світять, щоб нас заохотити і збудити зі сну. Синод відмітив, що «багато молодих святих у молодому віці світили рисами молодості в усій своїй красі, і були справжніми пророками змін у своїх епохах; їхній приклад показує, на що здатні молоді люди, які відчиняються для зустрічі з Христом» [18]

50. «Через святість молодих людей Церква може відновити свій духовний жар і апостольську ревність. Бальзам святості доброго життя стількох молодих людей може лікувати рани Церкви і світу, і повертати нас до повноти любові, до якої ми завжди покликані: молоді святі надихають нас повернутися до нашої першої любові (див. Одк. 2, 4)» [19] . Є святі, які не дожили до дорослого віру і залишили нам свідчення іншого способу пережиття молодості. Згадаймо принаймні деяких з них, з різних історичних епох, які жили святістю по-своєму. 

51. У ІІІ ст. жив святий Севастіан, молодий капітан преторіанської гвардії. Розповідають, що він всюди проповідував Христа й намагався навернути своїх товаришів, аж поки не отримав наказ зректися своєї віри. Після відмови в нього випустили багато стріл, але він вижив і далі безстрашно проповідував Христа. Врешті-решт його бичували аж до смерті.

52. Святий Франциск з Ассізі, молодий і наповнений мріями, почув поклик Ісуса стати вбогим як Він і відновити Церкву своїм свідченням. Він зрікся усього з радістю, і є святим універсального братерства, братом усіх людей, він прославляв Господа за Його створіння. Помер у 1226.

53. Свята Жанна д’Арк народилася в 1412. Була молодою селянкою, яка, незважаючи на свій вік, захищала Францію від загарбників. Її спалили через нерозуміння її зовнішнього стилю життя й життя вірою.

54. Блаженний Андрій Фу Єн – молодий в’єтнамець, який жив у XVII ст. Був катехитом і допомагав місіонерам. Його ув’язнили і, оскільки він не зрікся своєї віри, стратили. Помер з іменем «Ісус» на устах.

55. У цьому самому столітті свята Катері Текаквіта, молода дівчина з Північної Америки, зазнала переслідувань через свою віру і втікала, долаючи понад 300 кілометрів через дикі ліси. Посвятила себе Богові й вмирала зі словами: «Ісусе, люблю тебе!».

56. Святий Домінік Савіо пожертвував Марії всі свої страждання. Коли святий Йоан Боско вчив його, що святість зумовлює стан постійної радості, то він відчинив своє серце на цю захоплюючу радість. Намагався бути близько своїх найбільш потребуючих і хворих товаришів. Помер у 1857, в віці чотирнадцяти років, зі словами: «Які чуда я бачу!».

57. Свята Тереза від Дитяти Ісус народилася у 1873. У віці 15 років, долаючи великі труднощі, вступила в кармелітський монастир. Жила малою дорогою повної довіри в любов Господа і прагнула розпалювати своєю молитвою вогонь любові в Церкві.

58. Блаженний Северин Намункура, молодий аргентинець, був сином видатного вождя місцевого племені. Вступив до салезіянської семінарії з великим прагненням повернутися до свого племені й принести йому Ісуса Христа. Помер у 1905.

59. Блаженний Ісидор Баканжа, мирянин з Конго, який свідчив про свою віру. Його довго катували за проповідування християнства іншим молодим людям. Помер у 1909, прощаючи своєму катові.

60. Блаженний Петро Григорій Фрассаті, який помер у 1925, «був молодою людиною із радістю, яка захоплювала, радістю, яка також долала великі життєві труднощі» [20] . Він сказав, що хоче віддячити Ісусові за любов, яку отримує в Причасті, відвідуванням і допомогою бідним. 

61. Блаженний Марсель Калльо, молодий француз, який помер у 1945. Був ув’язнений в Австрії в концтаборі, де скріплював у вірі своїх товаришів в умовах виснажливих робіт.

62. Молода блаженна Клара Бадано, яка померла в 1990, «досвідчила, як любов може преобразити біль […]. Ключем до її спокою і радості була абсолютна довіра до Господа і прийняття хвороби як таїнственного вираження Його волі для її добра й для добра інших» [21]

63. Нехай вони й багато інших молодих людей, які, можливо, в мовчанні й приховано глибоко жили Євангелієм, заступаються за Церкву, щоб вона була наповнена молодими людьми, радісними, хоробрими й відданими, які дадуть світові нові свідчення святості.



[1] Святий Іриней, Проти єресей, II, 22,4: PG 7, 784. 

[2] Підсумковий Звіт XV Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів, 60. Далі цей документ цитуватиметься як DF. Він розміщений на сторінці: http://www.vatican.va/roman_curia/synod/documents/rc_synod_doc_20181027_doc-final-instrumentum-xvassemblea-giovani_sp.html  

[3] Катехизм Католицької Церкви , 515. 

[4] Там само, 517. 

[5] Катехиза (27 червня 1990), 2-3: Insegnamenti 13, 1 (1990), 1680-1681. 

[6] Післясинодальна Апостольська Адгортація Amoris laetitia (19 березня 2016), 182: AAS 108 (2016), 384. 

[7] DF 63. 

[8] ІІ Ватиканський Собор, Послання до людства: До молоді (8 грудня 1965): AAS 58 (1966), 18. 

[9] Там само.  

[10] DF 1. 

[11] Там само, 8. 

[12] Там само, 50. 

[13] Там само, 53. 

[14] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Dei Verbum, про Боже Об’явлення, 8. 

[15] DF 150. 

[16] Промова під час Вігілії з молоддю на XXXIV Всесвітньому Дні Молоді в Панамі (26 січня 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 1 лютого 2019, ст. 12. 

[17] Промова на завершення Хресної Дороги на XXXIV Всесвітньому Дні Молоді в Панамі (25 січня 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 1 лютого 2019, ст. 8. 

[18] DF 65. 

[19] Там само, 167. 

[20] Святий Йоан Павло II, Промова до молоді в Турині (13 квітня 1980), 4: Insegnamenti 3, 1 (1980), 905. 

[21] Бенедикт XVI, Послання на XXVII Міжнародний День Молоді (15 березня 2012): AAS 104 (2012), 359. 



[i] Influencer – англійське слово: той, хто впливає, чинить вплив – influence; інфлуенсер.