AMORIS LAETITIA 

 

переклав о. Олег Кривобочок ТІ 

 

неофіційний переклад для особистого вжитку 

 

АПОСТОЛЬСЬКА АДГОРТАЦІЯ 

РАДІСТЬ ЛЮБОВІ 

СВЯТІШОГО ОТЦЯ 

ФРАНЦИСКА 

ДО ЄПИСКОПІВ 

ДО СВЯЩЕНИКІВ І ДИЯКОНІВ 

ДО БОГОПОСВЯЧЕНИХ ОСІБ 

ДО ХРИСТИЯНСЬКИХ ПОДРУЖЖІВ 

І ДО ВСІХ МИРЯН 

ПРО ЛЮБОВ У РОДИНІ 

 

ЗМІСТ 

 

РАДІСТЬ ЛЮБОВІ [1-7]   

 

І. У СВІТЛІ СЛОВА [8]  

 

ТИ І ТВОЯ ДРУЖИНА [9-13]   

ТВОЇ ДІТИ – МОВ ПАРОСТІ ОЛИВКИ [14-18]   

СТЕЗЯ СТРАЖДАННЯ І КРОВІ [19-22]   

ПРАЦЯ ТВОЇХ РУК [23-26]   

НІЖНІСТЬ ОБІЙМІВ [27-30]   

 

ІІ. ДІЙСНІСТЬ І ВИКЛИКИ ДЛЯ РОДИН [31]  

 

АКТУАЛЬНИЙ СТАН РОДИНИ [32-49]   

ДЕЯКІ ВИКЛИКИ [50-57]   

 

ІІІ. ДИВИТИСЯ НА ІСУСА: ПОКЛИКАННЯ РОДИНИ [58-60]  

 

ІСУС ВІДНОВЛЮЄ І ВИКОНУЄ БОЖИЙ ПЛАН [61-66]   

 

РОДИНА В ДОКУМЕНТАХ ЦЕРКВИ [67-70]   

 

ТАЇНСТВО ПОДРУЖЖЯ [71-75]   

 

ЗЕРНА СЛОВА І НЕДОСКОНАЛІ СИТУАЦІЇ [76-79]   

 

ПЕРЕДАЧА ЖИТТЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ [80-85]   

 

РОДИНА І ЦЕРКВА [86-88]   

 

ІV.  ПОДРУЖНЯ ЛЮБОВ [89]

 

НАША ЩОДЕННА ЛЮБОВ  [90] 

Терпеливість [ 91- 92] 

Постава служіння [ 93- 94] 

Зцілення заздрощів [ 95-96] 

Без бравури й хвалькуватості [ 97- 98] 

Люб’язність [ 99- 100] 

Щедрість [ 101- 102] 

Без внутрішнього насильства [103-104]   

Прощення [105-108] 

Радіти з іншими [109-110]   

Прощає все [111-113]   

Довіряє [114-115]   

Надіється [116-117]   

Усе зносить [118-119]   

 

ЗРОСТАТИ В ПОДРУЖНІЙ ЛЮБОВІ [120-122]   

Все життя, усе спільне [123-125]   

Радість і краса [126-130]   

Одружитися по любові [131-132]   

Любов, яка проявляється і зростає [133-135]   

Діалог [136-141]   

 

ПРИСТРАСНА ЛЮБОВ [142]   

Світ емоцій [143-146]   

Бог любить насолоду своїх дітей [147-149]   

Еротичний вимір любові [150-152]   

Насильство і маніпуляція [153-157] 

Подружжя і дівоцтво [158-162]   

 

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛЮБОВІ [163-164]   

 

V. ЛЮБОВ, ЯКА СТАЄ ПЛІДНОЮ [165] 

 

ПРИЙНЯТИ НОВЕ ЖИТТЯ [166-167]   

Любов у властивому очікування вагітності [168-171]   

Любов мами і тата [172-177]   

 

БІЛЬША ПЛІДНІСТЬ [178-184] 

Пізнати тіло [185-186]   

 

ЖИТТЯ У ВЕЛИКІЙ РОДИНІ [187]   

Бути дітьми [188-190]   

Особи похилого віку [191-193]   

Бути братами [194-195]   

Велике серце [196-198] 

 

VI. ДЕЯКІ ПАСТОРАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ [199]   

 

ПРОПОВІДЬ ЄВАНГЕЛІЯ РОДИНИ СЬОГОДНІ [200-204]   

 

СУПРОВОДЖЕННЯ НАРЕЧЕНИХ У 

ПРИГОТУВАННІ ДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ [205-211]   

Приготування до шлюбу [212-216]   

 

СУПРОВОДЖЕННЯ У ПЕРШИХ РОКАХ ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ [217-222]   

Деякі засоби [223-230]   

 

ПРОЯСНИТИ КРИЗИ, СУМНІВИ Й ТРУДНОЩІ [231] 

Кризи як виклик [232-238] 

Старі рани [239-240]   

Супроводжувати після розриву стосунків і розлучення [241-246]   

Складні ситуації [247-252]   

 

КОЛИ СМЕРТЬ ВСТРОМЛЮЄ СВОЄ ЖАЛО [253-258]   

 

VII. ДОБРЕ ВИХОВАТИ ДІТЕЙ [259]   

 

ДЕ ДІТИ? [260-262]   

 

ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ [263-267]   

 

ПОКАРАННЯ ЯК ЗАОХОЧЕННЯ [268-270]   

 

ТЕРПЕЛИВИЙ РЕАЛІЗМ [271-273]   

 

РОДИННЕ ЖИТТЯ ЯК МІСЦЕ ВИХОВАННЯ [274-279]   

 

СЕКСУАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ [280-286]   

 

ПЕРЕДАЧА ВІРИ [287-290]   

 

VIII. СУПРОВОДЖУВАТИ, РОЗПІЗНАВАТИ Й ІНТЕГРУВАТИ КРИХКЕ [291-292] 

 

ПАСТОРАЛЬНА ПОСТУПОВІСТЬ [293-295]   

 

РОЗПІЗНАВАННЯ «НЕРЕГУЛЯРНИХ» СИТУАЦІЙ [296-300]   

 

ПОМ’ЯКШУВАЛЬНІ ФАКТОРИ У ПАСТОРАЛЬНОМУ РОЗПІЗНАВАННІ [301-303]   

 

НОРМИ І РОЗПІЗНАВАННЯ [304-306]   

 

ЛОГІКА ПАСТОРАЛЬНОГО МИЛОСЕРДЯ [307-312]   

 

IX.  ПОДРУЖНЯ І РОДИННА ДУХОВНІСТЬ [313]  

 

ДУХОВНІСТЬ НАДПРИРОДНОГО СОПРИЧАСТЯ [314-316]   

 

СПІЛЬНА МОЛИТВА В СВІТЛІ ПАСХИ [317-318] 

 

ДУХОВНІСТЬ ВИКЛЮЧНОЇ І ВІЛЬНОЇ ЛЮБОВІ [319-320] 

 

ДУХОВНІСТЬ ОПІКИ, ПОТІШАННЯ І ЗАОХОЧЕННЯ [321-325]   

 

Молитва до Пресвятої Родини 

 

 

1. РАДІСТЬ ЛЮБОВІ, якою живуть родини, є також радістю Церкви. Отці синоду відмітили, що, незважаючи на численні ознаки кризи подружжя, « прагнення родини залишається живим, особливо серед молодих людей, і це мотивує Церкву» [1]. Як відповідь на це гаряче прагнення, «християнське послання щодо родини – це справді добра новина» [2]

2. Синод розглянув ситуацію родини у сучасному світі, розширив горизонти бачення і відновив усвідомлення важливості подружжя і родини. Але складність запропонованих тем показала необхідність поглиблювати у відкритих дискусіях деякі доктринальні, моральні, духовні та пасторальні питання. Роздуми пастирів і богословів, згідні з ученням Церкви, чесні, реалістичні й творчі, допоможуть нам внести більшу ясність. Дебати, які точаться у засобах масової інформації, у друкованих виданнях і навіть між служителями Церкви, походять із непогамованого бажання змінити все без достатніх роздумів і обґрунтованості  – аж до претензій вирішувати все загальними нормами або робити загальні висновки з часткових богословських роздумів.   

3. Нагадуючи, що час важливіший, ніж простір, хочу наголосити, що не всі доктринальні, моральні та пасторальні дискусії повинні врегульовуватися втручанням Учительського Уряду Церкви. Очевидно, що Церкві необхідна єдність доктрини і практики, але це не виключає можливості існування різних інтерпретацій деяких аспектів доктрини або деяких наслідків, які з цього витікають. Так буде доти, поки Святий Дух не приведе нас до повної правди (див. Йо. 16, 13), тобто, поки нас повністю не втаємничить у таїну Христа, і тоді зможемо бачити все Його очима. Окрім цього, в кожній країні чи регіоні можна шукати рішення відповідно до особливостей даної культури, які братимуть до уваги місцеві традиції та потреби, бо «культури дуже різноманітні, і кожний загальний принцип [...]  необхідно інкультурувати – якщо хочемо, щоб його дотримувалися й застосовували» [3]

4. В усякому разі мушу сказати, що праця синоду була чудовою і багато що прояснила. Я вдячний за багатий доробок, який допоміг мені побачити весь спектр проблем родини в світі. Сукупність виступів Отців, які я слухав дуже уважно, виглядала як дорогоцінний многогранник, сформований із слушного занепокоєння і чесних та щирих запитань. І тому я вирішив, що доцільно написати післясинодальну Апостольську Адгортацію, яка збере доробок двох останніх синодів про родину, доповнивши її іншими темами, і яка вкаже напрямок роздумам, діалогу, пасторальній практиці і, водночас, надихатиме, стимулюватиме родини і допомагатиме їм бути самовідданими й долати труднощі. 

5. Ця Адгортація набирає особливого значення в контексті Ювілейного Року Милосердя. По-перше, тому, що я бачу в ній пропозиції для християнських родин, які заохотять їх цінити дар подружжя і родини та підтримувати сильну любов, наповнену такими чеснотами як великодушність, відповідальність, вірність і терпеливість. По-друге, тому, що вона заохочує всіх бути знаками милосердя і присутності там, де родинне життя не досконале або йому бракує миру й радості. 

6. Якщо говорити про зміст тексту, то почну від введення, інспірованого Святим Письмом, яке надасть йому відповідний тон. Потім розгляну актуальний стан родини, щоби твердо «стояти на землі». Потім нагадаю про деякі основні аспекти навчання Церкви про подружжя і родину, щоби у такий спосіб перейти до двох основних розділів, присвячених любові. Потім наголошу на деяких пасторальних підходах, які направлятимуть нас у будуванні міцних і плідних родинних вогнищ згідно з Божим планом, і один розділ присвячу вихованню дітей. Потім затримаюся на запрошенні до милосердя і до пасторального розпізнавання ситуацій, які не відповідають повністю тому, що нам пропонує Господь, і насамкінець накреслю короткі штрихи духовності родини. 

7. Завдяки доробку двох років синодальних роздумів ця Адгортація охоплює багато різноманітних тем у різних стилях представлення. Цим пояснюється її великий обсяг. І тому не раджу прочитати весь текст поспішно. Буде більше користі – як для родин, так і для тих, які працюють у апостоляті родин, – якщо заглиблюватимуться в неї терпеливо, поступово, або якщо шукатимуть у ній те, що потрібне в кожній конкретній ситуації. Можливо, до прикладу, що подружжя більше зацікавляться четвертим і п’ятим розділами, ті, які працюють в апостоляті родин – шостим, а всіх разом відчутно діткне восьмий розділ. Надіюся, що кожний, читаючи цей текст, відчує потребу опікуватися з любов’ю життям родин, бо вони «не проблема, а, головним чином, можливість» [4]

 

 

І. У СВІТЛІ СЛОВА  

ІІ. ДІЙСНІСТЬ І ВИКЛИКИ ДЛЯ РОДИН 

ІІІ. ДИВИТИСЯ НА ІСУСА: ПОКЛИКАННЯ РОДИНИ 

ІV.  ПОДРУЖНЯ ЛЮБОВ 

V. ЛЮБОВ, ЯКА СТАЄ ПЛІДНОЮ 

VI. ДЕЯКІ ПАСТОРАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ   

VII. ДОБРЕ ВИХОВАТИ ДІТЕЙ   

VIII. СУПРОВОДЖУВАТИ, РОЗПІЗНАВАТИ Й ІНТЕГРУВАТИ КРИХКЕ 

IX .  ПОДРУЖНЯ І РОДИННА ДУХОВНІСТЬ 

 

 

 



[1]  ІІІ Надзвичайна Генеральна Конференція Синоду Єпископів, Звіт синоду (18  жовтня 2014), 2.

[2] XIV  Звичайна Генеральна  Конференція Синоду Єпископів, Звіт синоду (24  жовтня 2015),  3. 

[3] Промова на закінчення XIV  Звичайної Генеральної Конференції Синоду Єпископів (24  жовтня 2015): L’Osservatore Romano,  іспанською мовою, 30  жовтня 2015,  ст. 4;  див.  Папська Біблійна Комісія, Віра і культура в світлі Біблії. Акти пленарної сесії 1979 Папської Біблійної Комісії,  Турин 1981; ІІ Ват. Собор, Душпастирська Конституція Gaudium et Spes,  про Церкву в сучасному світі, 44;  Йоан ПавлоII,  Енцикліка Redemptoris missio (7  грудня 1990), 52: AAS 83 (1991), 300;  Апостольська адгортація  Fvangelii Gaudium (24  листопада 2013), 69.117: AAS 105 (2013), 1049.1068-69.

[4] Промова під час Зустрічі з Родинами у Сантьяго-де-Куба (22  вересня 2015): L’Osservatore Romano,  іспанською мовою 25  вересня 2015,  ст. 12.