7. ДВА СТЯГИ  

[135] ВСТУП ДО РОЗВАЖАННЯ ПРО СТАНИ ЖИТТЯ

 

Ми вже розглянули приклад, що його подає нам Господь наш Ісус Христос, слухаючись своїх батьків, тобто приклад першого стану життя, який полягає у дотриманні заповідей.

Також ми розглянули поданий Ним приклад другого стану, себто приклад євангельської досконалости, коли Він ото зостався у храмі, покинувши свого названого батька і рідну матір, аби повністю віддатися служінню своєму предвічному Отцеві.

Продовжуючи споглядати Його життєвий шлях, почнемо тепер разом із цим ще й просити про пізнання: у якому стані чи способі життя маємо служити Божій Величі згідно з її волею?

Отож, аби підготуватися до цього, в наступній вправі розглянемо як намірення Ісуса Христа, так і, на противагу їм, задуми ворога людського роду. Слід також подумати про те, як нам сягнути досконалости на тому шляху чи у тому стані, що його зволить нам вибрати Господь Бог.

 

[136] ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ

 

РОЗВАЖАННЯ ПРО ДВА СТЯГИ,

один – Ісуса Христа,

найвищого Владаря нашого і Господа,

а другий – Люцифера,

смертельного ворога роду людського

 

Молитва приготування – як звичайно.

 

[137] Впровадження перше. Історія. Тут потрібно розважити про те, як Господь наш Ісус Христос скликає і хоче зібрати всіх під свій стяг, а Люцифер – під свій.

 

[138] Впровадження друге. Витворення в уяві місця. Тут слід уявити собі широченну рівнину в околицях Єрусалима, де перебуває найвищий Владар усього праведного люду, Господь наш Ісус Христос; а також іншу рівнину, в околицях Вавилона, де ворога очолює Люцифер.

 

[139] Впровадження третє. Просимо про те, чого хочемо. Тут треба просити пізнання підступних умислів провідці зла і допомоги, щоб від них уберегтися, а також внутрішнього пізнання життя праведного, яке вказує нам найвищий та істинний Владар, та ласки наслідувати Його.

 

[ЧАСТИНА ПЕРША – СТЯГ САТАНИ]

 

[140] Пункт перший. Уявити собі на цій вавилонській рівнині провідцю всіх ворогів, страхітливого на вигляд, який буцім сидить на престолі з вогню й диму, навіюючи жах.

 

[141] Пункт другий. Спостерігати, як він скликає незліченних злих духів та розсилає їх одних до одного міста, інших – до іншого, і так по цілому світі, не пропускаючи жодного краю, жодної місцевости, жодної людини.

 

[142] Пункт третій. Замислитися над словами, з якими він до них звертається. Велить їм накидати на всіх сіті та окови; спершу мають спокушати людей багатством, як ото переважно й трапляється, щоби ті тим легше сягнули марної світської слави та почестей, а тоді й безмірної гордовитости. Отож, перший східець – це багатство, другий – почесті, третій – гордість; і такими ото східцями сатана приводить до всіх інших вад.

 

[ЧАСТИНА ДРУГА – СТЯГ ХРИСТА]

 

[143] Подібним чином потрібно, на противагу, вималювати собі в уяві найвищого й істинного Владаря – Господа нашого Ісуса Христа.

 

[144] Пункт перший. Побачити, як Ісус Христос, наш Господь, стоїть на величезній рівнині біля Єрусалима у скромній, проте прегарній та приємній місцині.

 

[145] Пункт другий. Спостерігати, як Господь усесвіту вибирає багатьох осіб, апостолів, учнів тощо, і розсилає їх по цілому світу сіяти зерна свого святого вчення серед усіх людей, до якого стану вони не належали б і яке становище у суспільстві не посідали б.

 

[146] Пункт третій. Порозважати над словами, з якими Господь наш Ісус Христос звертається до всіх своїх слуг і друзів, що їх посилає на це завдання, радячи їм намагатися всім допомагати, закликаючи насамперед до найдосконалішої убогости духа, а якщо це сприятиме служінню Божій Величі, яка обере для них такий шлях, то й до не меншого ступеня вбогости зовнішньої; також до прагнення бути осудженими та зневаженими, позаяк саме це призводить до смирення.

І тут теж будуть три східці: перший – убогість на противагу багатству; другий – осуд та зневага на противагу світським почестям; третій – смирення на противагу гордості. Цими трьома східцями провадитимуть слуги Христові людей до всіх інших чеснот.

 

Медитація про два прапори є продовженням медитації про заклик Небесного Царя. Перший великий вибір, який людина робить, це вибір між правдивим добром і уявним, яке людині видається правдивим, життям в Церкві або поза нею. Цей вибір ви зробили ще перед вступленням в монастир. Але вибір християнського життя ще не позбавляє людину можливості чинити гріх. На цій дорозі людина мусить постійно робити вибір. ваш другий великий вибір - це вступлення до Згромадження Сестер Служебниць, це вибір життя євангельськими радами, отож тісніше прилучення до Церкви і до Бога.

 

Лк. 18,18-23: „18. Один знатний спитав Ісуса: „Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”19. А Ісус озвавсь до нього: „Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. 20. Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.” 21. Той же відповів: „все це я зберіг змалку.” 22. Почувши те Ісус, сказав до нього: „Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.” 23. Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий”.

 

Перший вибір юнак зробив, натомість неспромігся зробити другий. Учні Ісуса зробили другий вибір і пішли за ним. Але цей вибір не зробив їх святими автоматично.

 

Мт. 20, 20-28: „20. Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. 21. Той же сказав їй: „Чого бажаєш?” відповіла йому: „Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві - один праворуч, другий ліворуч тебе.” 22. У відповідь Ісус мовив: „Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: „Спроможні.” 23. Промовив до них: „Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, - не моє це давати, лише - кому мій Отець приготував.” 24. Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. 25. Ісус же, закликавши їх, сказав: „ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. 26. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. 27. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. 28. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але - послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

 

Людина по своїй природі прагне видаватися більшою, ніж є; воліє бути першою, ніж останньою, хоче, щоб їй служили, ніж самій служити. Євангельські ради не позбавляють нас гордощів, нелегко схилити голову і слухати. І тому не всі на цій дорозі шукають волі Бога, отож, або сходять з цієї дороги, або ледво плетуться. Зробивши цей вибір раз, мусимо його постійно робити. Більшість наших молитов не вислухана тому, що не розуміємо, чого просимо. Отож, дякуймо Богові також і за наші невислухані молитви.

З великим спрощенням і юмором можна сказати, що сини Зеведеєві зрозуміли слова Ісуса більш-менш так: „Якщо поставите мені могорич, то будете першими”. Шлях до зрозуміння слів Учителя буде нелегкий, але вкінці Іван і Яків будуть пити чашу Ісуса.

Тепер поміркуй над своїм життям. вступлення в монастир. Якими мотивами ти керувалася? Ти мала тоді ще незрілі, майже дитячі уявлення про чернече життя. Напевно, найбільші труднощі бачила в житті целібатом. Про внутрішні терпіння і труднощі майже не думала. Коли вперше одягнула габіт, то відчула, що на голову вища від інших людей. Тепер габіт є для тебе хрестом, випробуванням. На вулиці наражаєшся на насмішки, а часом і прокльони людей. Часом хочеш скинути габіт, щоб спокійно пройти по вулиці, не наражаючись на цікаві і колючі погляди. Твій габіт - то твій Христовий прапор, уніформа приналежності до Божого війська. Це також видимий знак для світу, що існують вищі вартості і люди, які живуть тими вартостями. І твій габіт пробуджує в людях мислення над сенсом людського життя.

Згадай перший тиждень реколекцій, відчуття своєї грішності, тепер щиро з відкритим серцем увійди в свої мотиви життя євангельськими радами. Усвідом, що вони не були до кінця чистими. Але не лякайся цього усвідомлення. Це не означає, що ти не маєш правдивого покликання. Бог не міг тобі сказати просто в-вічі: „Хочу, щоб ти була монахинею”, бо ти би Його не зрозуміла. Бог, як добрий педагог, використовував різні твої мотиви, прагнення, болі, рани, і поволі вів тебе до мети. в цих реколекціях ти повиння позбуватися цих сумнівів і очищати свої мотиви. Мусиш зрозуміти, що привів тебе сюди Бог, навіть якщо сама приймала рішення і не відчувала Бога в серці.

Св. Тереня на початку своєї автобіографії пише: „Перед тим як взяти перо я клякнула перед фігурою Марії і просила її керувати моєю рукою, щоби не написати жодного немилого Їй рядка. Потім відкрила Святе Євангеліє; мій погляд впав на на слова: „Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього” (Мк. 3,13). Ось правдива таємниця мого покликання, усього мого життя, а передовсім усіх таємниць упривілейовання моєї душі Ісусом... він не кличе тих, які цього гідні, але тих, яких сам хоче, або, як каже св. Павло: „Бо він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.” Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує” (Рм. 9, 15-16). І тому св. Ігнатій в кінцевій молитві медитації про два прапори заохочує нас молитися за наше покликання.

 

[147] Бесіда перша – з Пресвятою Дівою, яку благаємо випросити для нас у Сина свого і Господа ласку бути прийнятим під Його стяг, сперщу в найдосконалішій убогості духа, далі ж, якщо це сприятиме служінню Божій Величі, яка обере для нас такий шлях, то й до не меншого ступеня вбогости зовнішньої; а також зносячи зневагу й образи, щоб краще Його в цьому наслідувати, якщо лишень зуміємо чинити так, не призводячи когось до гріха й утримуючись від учинків, неприємних Божій Величі. На завершення промовити “Богородице Діво”.

        Бесіда друга – із Сином, благаючи Його вимолити нам цю ж таки ласку в Отця. Опісля прочитати “Душе Христова”.

        Бесіда третя – вимолювати згадану ласку в самого Отця. Насамкінець промовити “Отче наш”.