АВРААМ 2  

 

Бт 12: «І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. 

5 І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули. 

6 І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї»

З тексту виглядає, ніби Авраам відповів відразу на перший поклик Бога, послухав Його і пішов. Але чи так було дійсно? Може Бог промовляв до Авраама вже давно, ще з часів його молодості, кликав вийти з своєї землі та йти за Божим голосом. Тільки Авраам, сповнений життєвих сил і наснаги, слухав лише себе самого, жив своїм розумом, ставив собі цілі та йшов до них, на Бога не було ні часу, ні бажання. А може Бог звернувся до нього щойно тепер, в старості, коли він вже старий, немічний, без сил, бажань і устремлінь. Може саме тепер, коли він припинив свою активність у зовнішньому світі, більше уваги приділяє порухам свого серця, згадуванню минулого тощо, тобто, коли увагу з зовнішнього направив на своє внутрішнє, менше діє, а більше роздумує, може тепер, коли він спроможний почути Бога, Бог говорить до нього. 

У старості людина вже не має планів на майбутнє, не прагне звершити щось велике, хоче в спокою дожити своє життя, забезпечити собі спокійну старість. Що спонукає Авраама прийняти таке важливе рішення, яке позбавить його спокійної старості в своєму культурному середовищі, а майбутнє поставить під знаком питання? Він з собою взяв усе, що мав, чим володів, на що мав вплив. Це означає, що рішення радикальне, назад дороги нема, всі мости спалені. 

 

 

 

У глибині душі Авраам відчуває несповнення свого життя, якусь пустку, яку нічим не може заповнити, і яка постійно ниє, дає про себе знати. В основі його найглибших прагнень стоїть згадана вже тріада. Але земні блага не наситять людину повністю, Авраам ще не усвідомлює, що за ними стоїть ще глибше прагнення – прагнення Бога живого, якого ця тріада закриває.  

І він набирається мужності і робить крок, який повністю змінить його життя. 

 

А чи в нашому житті не було таких моментів, що якийсь внутрішній голос нашіптував, що треба щось змінити у житті, і то вчинити великі зміни. А ми його заглушували, не мали сміливості вслухатися в нього, у своє серце і зробити цей великий крок. Увійдімо в своє серце і душу. Попробуймо усвідомити, що за нашими земними бажаннями, прагненнями і цілями стоїть глибоке прагнення Бога, джерела і сенсу нашого життя, а земний світ, створений з метою бути шляхом до Бога, відкривати в ньому Бога, стає для нас перешкодою на шляху до Бога.