ДРУГИЙ ДЕНЬ

 

Кожна розсудлива людина бачить наслідки гріха довкола себе. Бездомні, сироти, безробітні, похилі віком без опіки тощо. Найбагатші ведуть часом зовсім безголове життя, але їм усі заздрять. Економіка нищить природу. Це всі бачать, але без економіки неможливо обійтися. Свідомий і несвідомий гріх ми бачимо навколо щодня. Але ми звикли до цього і сприймаємо його як щось звичайне і буденне, як частину нашого нормального життя.

З другої сторони – гріх сам по собі є таємницею, яку ми самі не можемо зрозуміти і назвати дуже точними і адекватними поняттями. Нам необхідна допомога Святого Духа.

Цілі століття Церква представляла гріх як порушення усталених законів і норм поведінки. І це виробило в християнстві своєрідний спосіб мислення. Той, хто хоче жити християнським життям і не грішити, в основі своєї поведінки ставить конкретні норми і принципи, і старається їх не порушувати. Але жодні норми не можуть охопити всю повноту людського буття у світі, стосунків з Богом та іншими людьми. Норми – це лише загальні дороговкази на життєвому шляху людини. Людина повинна формувати, в першу чергу, свою совість, розвивати її і прислухатися до неї, виробляти в собі чуйність на Божі порухи і Божу волю. Голос сумління – це безпосередній Божий голос, і завжди треба слухати його, навіть ціною порушення букви зовнішнього закону.

Гріх треба сприймати як порушення особистого зв’язку з Богом, а переступ норм моралі – це лише наслідок цього порушення. І намагатися налагодити цей зв’язок. Розірвання зв’язку з Богом спричинює розрив зв’язку з іншими людьми і з самим собою. Ми завжди намагаємося змінити і направити наслідок, не усвідомлюючи причини.