ТРЕТІЙ ДЕНЬ

 

Реколекції - це вихід на пустелю, місце, де людині важко жити. Пустеля в нашій уяві поєднується з чимсь проминаючим, короткотривалим, перехідним, чимсь, що стоїть на нашій дорозі як перешкода, яку не можемо обминути, мусимо її пройти. Але кінцевою метою цієї подорожі є земля, яка знаходиться поза пустелею. Отож, проходячи по пустелі, наші прагнення скеровані вперед, далі, на саму пустелю ми не звертаємо уваги, сприймаємо її як брак досконалості, як відсутність чогось елементарного, що повинен мати кожний клаптик землі, створений Богом. В художній літературі і фільмах пустеля змальовується як місце прокляття, де людина мусить тяжко боротися за своє існування, і дуже часто гине в важких муках. Отож, ми свідомо і підсвідомо уникаємо пустелі. І це є нашою помилкою.

Емануїл Кант писав: „Дві речі мене дивують найбільше - зоряне небо наді мною і моральне право в мені”. Зоряне небо і моральне право - це етапи релігійного розвитку людства. C початку людина починає відчувати Бога у Всесвіті, простір насичує релігійними знаками і символами, потім починає відчувати Бога в історії свого життя, а потім відчувати Бога у своєму серці, прагне з’єднатися з Ним. І пустеля є для цього найкращим місцем. На пустелі ми відриваємося від турбот буденності, від інших людей, скеровуємо наш погляд на природу, на красу кожного листочка. Починаємо відчувати і контемплювати красу і гармонію природи, розуміти її Божественне походження. Починаємо розуміти, що Всесвіт міг створити лише потужний Розум, безмірно більший від людського. Прагнемо пізнати цей Розум, зблизитися до Нього. Біблія помагає нам зрозуміти, що цей Розум не є бездушним комп’ютером, а особою, люблячим батьком і матір’ю, і що ця Любов полюбила нас перед віками, ще до народження, і своїм Провидінням чуває над нами вдень і вночі, прагне нашого щастя. Медитуючи над нашим життям, ми починаємо розуміти, що Бог постійно є з нами, помагає нам. Ласка Божа просвітлює наш розум, входить в серце, помагає нам вийти з лабіринтів егоцентризму і скерувати своє серце до Бога. Він стає нашим єдиним прагненням і щастям.

В історії вибраного народу пустеля має велике значення. C орок років перебування на пустелі - це період очищення народу. Пустеля вчить віри. На пустелі людина не може знайти воду і їжу, приречена на голодну смерть. Розуміє, що сама себе не врятує, є слабкою істотою. Єдиним рятунком на пустелі є Бог, лише Він може з твердої скелі видобути воду, зіслати з неба хліб і м’ясо. На пустелі людина стає дитиною Божою, не турбується, де взяти їжу і одіж, в усьому покладається на Бога - свого Отця і свою Матір.

Після входу до Обіцяної Землі євреї дуже швидко втратили віру, стали народом ідолохвальним, розпусним. І тому християни перших століть почали втікати від світу на пустелю. Так почало розвиватися чернече життя. Ми часом маємо спокуси втікти від злого світу на добру пустелю, замкнутися в своїх монастирях, молитися і провадити тихе, спокійне життя, як сестри-кармелітанки. Здається, що так легше. Але це ілюзія. Жіночий Кармель - це не втеча від світу, це віддалення від світу, щоб краще цей світ зрозуміти, зрозуміти його болі, проблеми, побачити в світі те, чого світ сам в собі не бачить. Кармель - це місце запеклої, безжалісної боротьби зі злом, боротьби за існування світу. І щоб це зрозуміти, потрібна велика Божа ласка. Час від часу Бог дає нам зір, дає бачити речі так, як Він їх бачить. І в хвилинах такої ласки, коли світло проникає наш розум, починаємо усвідомлювати, що ми завдячуємо молитві Кармелю, що завдячуємо святим, наприклад св. Терезці з Ліз’є. Тоді зрозуміємо, що молитва Кармелю - це наш щит, наші крила, без яких ми би тільки повзали. Тоді починаємо розуміти, що на передових позиціях боротьби з дияволом стоїмо не ми, а Кармель. Що саме Кармель виконує основну боротьбу, спливає кров’ю, а ми отримуємо лише маленькі синці. Бо саме пустеля є місцем найбільшої боротьби.

Ви маєте інше покликання, покликання до активної праці у світі. Але вчіться в гаморі буденних праць створити довкола себе пустелю. Щоб світ не затягнув вас у свої пастки. Щоб, перебуваючи у світі, ви були вільні від світу, мали у своїх серцях простір свободи, простір безпосередньої зустрічі з Богом. Ігнатіанські реколекції поможуть вам створити таку пустелю, а також поможуть вам зустрітися з Богом у світі, у щоденних працях, серед дитячого гамору уроків релігії.