МОЛИТВА МАКУ  

(з духовної спадщини афонських ченців) 

 

Молитва маку або навчитися молитися як мак. Що це означає? Розгляньмо символіку цієї квітки. Будь-яка квітка складається з пелюсток, стебла і коріння. Найважливіша частина – пелюстки, саме їх краса, колір і форма привертають нашу увагу. Червоні пелюстки маку розпускаються наприкінці травня й при добрих погодних умовах своєю красою милують наш зір до двох тижнів. Це дуже короткий проміжок часу, це символ недовговічності й минущості людського життя. 

Щоби молитися як мак, необхідно стати маком, увібрати в свою свідомість символи цієї квітки. Мак тягнеться до сонця, його пелюстки відкриваються на сонце, вбирають його проміння й тепло. Людина так само повинна тягнутися до Бога, повністю на нього відчинятися, вбирати в себе Божу любов і тепло, розпускати красиві пелюстки своєї душі. Одним це вдається, другим ні. Одні повністю розпускають пелюстки своєї душі, інші – частково, ще інші – взагалі не розпускають. 

Що заважає людині розпустити пелюстки душі й у молитві стати красивими пелюстками маку? Причин багато, вони різноманітні, список буде дуже довгим. Попробуймо розглянути хоч деякі з них. 

Євангельські Марія і Марта у церковному проповідництві представлені як молитва і праця. Ісус похвалив Марію і скартав Марту. Це можемо сприймати як похвалу молитві й негативне ставлення до праці. Життя багатьох християн розділене на священне і мирське. Священне – це молитва, церква, культ, тобто свідомі акти спрямування до Бога. Мирське – це все інше, де ми не думаємо про Бога, а спрямовані до земного, матеріального. Священне – це душа, мирське – це тіло. Душа вічна, тіло тлінне. Душа – це вічність, тіло – це дочасність, тимчасовість. Отож, душа – це безцінна вартість, тіло – тимчасова вартість. З цього слідує, що молитва й релігійний культ – це безцінна вартість, а праця – тимчасова, мене духовно розвиває молитва, а не праця. 

Святий Бенедикт гаслом Ora et labora Молись і працюй підняв цінність праці. Але все-таки праця – це не молитва, а для багатьох християн – ще й перешкода для молитви й духовного розвитку. Як часто можна почути: Не маю часу на молитву, бо праця, щоденні турботи поглинають мене повністю. Отож праця відтягує багатьох християн від молитви й часто сприймається як необхідне зло. 

Погляньмо на квітку, на ту її частину, якою нехтуємо – коріння. Квітка живе не тільки сонцем, а й живильними соками землі. Чим більші й величніші пелюстки, тим міцнішим повинно бути стебло й глибше й ширше вростати в землю коріння. Пелюстки, стебло й коріння повинні гармонійно підходити одне одному, між ними мусить бути рівновага. Коріння, стебло і пелюстки повинні бути єдністю. Коріння не менш важливе, ніж пелюстки, які залежать від коріння, тобто праця не менш важлива, ніж молитва, яка залежить від праці. 

А стебло, яку роль воно грає? Воно повинно бути міцним, легким і гнучким, щоб не зламатися під вагою пелюсток і під натиском вітру. Стебло як посередник між пелюстками і корінням, повинно єднати пелюстки з корінням. Стебло – це наше життя в соціумі, людські відносини у всіх площинах – сімейній, професійній тощо. Вони повинні бути як стебло: міцними, легкими й гнучкими – підтримувати молитву й допомагати праці. 

Вчитися молитися як мак – це вчитися гармонійно поєднувати всі сфери свого життя, щоб між ними була гармонія і єдність, вчитися не розділяти своє життя на священне і мирське, а щоб усе було священним. Святий Ігнатій Лойола змінив гасло св. Бенедикта на Contemplativus in actione – Споглядальний у дії, тобто поставив знак тотожності між молитвою і працею. Дух, душа й тіло стають єдністю, одним цілим, спрямованим до Бога в усіх площинах своєї людської екзистенції. 

Людське життя проходить у часі, ми спрямовані в майбутнє – там нам буде краще, легше, там будемо мати більше. Ми зосереджені на здобутті чогось, накопиченні, і не тільки в матеріальній сфері, а й інтелектуальній, психічній та духовній. Бо маємо на це ще багато часу. Молитва маку, його скороминущість вчать нас відпускати майбутнє й зосереджуватись на теперішньому, переживати його якісніше й глибше. Для Бога немає часу, Він існує у вічності, а молитва маку відкриває глибше розуміння вічності – це постійна теперішність, постійна одна мить. Вічність і мить – це не протилежності, а одне й те саме. Протилежності існують тільки в нашому розумі. Глибоке пережиття миті – це глибоке пережиття своєї екзистенції у її найглибшому вимірі, де крайнощі з’єднуються і мить стає вічністю. А досвід вічності – це досвід Бога.