3. Необхідність впорядкування почуттів в духовному керівництві  

 

З огляду на таке значення почуттів для нашого життя, на такий вплив на осуди нашого розуму й на нашу свободу, з огляду на такі часто незрілі форми ставлення до них, очевидно, що працю над собою мусимо розпочати від налагодження контактів з почуттями, від інсайту в свої почуття, від зрозуміння їх. Тим більше це є необхідним в духовному керівництві, яке на першому етапі спрямоване до пізнання невпорядкованості у сфері почуттів, прагнень, мотивів поведінки, потім – до повільного усування цієї невпорядкованості, перемінення себе для того, щоб, будучи щораз вільнішим, бути здатним шукати і знаходити Божу волю. Духовне керівництво повинно допомогти даній особі відкрити в своєму житті дію благодаті і відповісти на неї. Але благодать будує на природі, рахується з природою, діє через природу. Чим більше будемо внутрішньо впорядковані, чим більш зрілою буде наша особовість, тим краще зможемо побачити в своєму житті дію Бога і тим повніше на неї відповісти. Чим більш почуттєво зрілими ми будемо (без почуттєвої зрілості неможливо говорити про зрілість особи), тим більш почуттєві сили будуть гармонійно з’єднані з розумом, податними на його керівництво так, що розум зможе користуватись почуттями дійсно раціональним способом. Лише тоді, коли впорядкуємо свої почуття, зможемо у повноті користуватись даром, яким вони є для нас. Зможемо властиво прочитувати інформацію, яку вони містять – про нас самих, про мотиви наших виборів, про стан наших контактів з людьми. Будемо спроможні переживати глибокі, позитивні почуття, які полегшують жити життям, згідним з його цілями. Будемо спроможні так керувати своїми почуттями, щоб у свободі вибирати те, що краще з огляду на вартості, на Бога і Його славу.