4. Духовна і емоційна сфера в «Духовних Вправах» св. Ігнатія  

 

Св. Ігнатій Лойола усвідомлював необхідність поєднання цих двох сфер в особовості людини. Свою інтуїцію він розвив у метод духовної формації в книжці Духовних Вправ. Це також підручник для духовного керівництва. В духовному керівництві Ігнатій завжди мав на увазі формування почуттєвої сфери. Входження в афективну сферу і перемінення її вимагає більше часу, ніж час Вправ. ДВ будуть дієвими, і зміни будуть тривалими, якщо людина зможе увійти в свої почуття, піддавати їх дії благодаті і об’єктивізації духовного керівника. В ігнатіанських реколекціях завжди мусить бути керівник. Це не тотожне з психотерапією, але кожний духовний досвід, не поєднаний з афективною сферою і не спроможний в ній реалізуватись, не буде тривалим. Це особистий досвід св. Ігнатія, який зрозумів, що саме афективна незрілість утруднювала йому чинити вільні вибори в релігійній сфері. Сьогодні дослідження психологів показують, що 80% людей, покликаних до священства і чернецтва, нездатні автентично переживати вибрані релігійні ідеали внаслідок заблокованої почуттєвої сфери. І це психічно здорові, а не хворі люди. В подальших роздумах я буду звертатись до тридцятиденних Духовних Вправ св. Ігнатія, наголошуючи на впливі почуттєвих елементів у духовній сфері. 

 

А) Поняття свободи 

 

Як св. Ігнатій розуміє свободу? Свобода – це спроможність людини дійти до мети, для якої вона створена. Людина через факт, що вона створена, включена в реалізацію плану, автором якого є сам Творець, і реалізація якого є, водночас, таємницею життя у свободі. Реалізація цього є гарантом реалізації повноти людської природи. План цього заклику сформульований в Фундаменті ДВ 23. 

Першою перешкодою на шляху до мети є диявол і гріх. Це основна правда віри, яка лежить у фундаменті будь-якого релігійного досвіду, також і досвіду ігнатіанських реколекцій. Ігнатій не затримується на цьому, а розглядає також і інші чинники, які самі по собі не є гріхом, але в поєднані з гріховністю людини впливають на її зневолення. І це зневолення, за Ігнатієм, поєднується з розбиттям саме почуттєвої сфери людини. Цю проблематику він називає «невпорядкованістю схильностей». У Вправах він займається, приділяючи основну увагу духовній сфері людини, тобто цілковитому підданню себе Божій волі, також порядкуванням афективної сфери, від якої у великій мірі залежить реалізація цілі. Св. Ігнатій окреслює Вправи так: «будь-який спосіб, за допомогою якого душа готується і налаштовується на те, аби позбутися всіляких невпорядкованих схильностей, а щойно їх усунуто, шукає та осягає Божу волю стосовно такого устрою нашого життя, який сприяв би спасінню душі» (ДВ 1). Метою людського життя є відкриття Божої волі та її реалізація в щоденному житті. В цьому є таємниця реалізації людини як особи. Це відкриття Ігнатій вважав фундаментальним вибором, який стосується життєвого покликання людини, але він включає в себе й щоденне відкривання Божої волі у повсякденному житті. Бог показує людині свій план не одноразово і на все життя, але постійно – через різноманітні життєві події. 

 

Б) Невпорядковані схильності – перешкода до свободи 

 

В процесі визволення людини св. Ігнатій наголошує, в першу чергу, на Божій благодаті, яка є джерелом визволення і сили в кожній праці. Особливою заслугою Ігнатія є розроблення конкретного методу співпраці людини з випереджуючою благодаттю, щоб визволити людину від «невпорядкованих схильностей». Ігнатій приготовляє людину дати відповідь Божій благодаті. 

Що Ігнатій розуміє під невпорядкованими схильностями? Щоб відповісти, необхідно розпочати від ширшої рефлексії, яка стосується поєднання почуттєвої сфери людини зі свободою її рішень. Прикладом може служити так звана медитація Про три класи людей, в якій Ігнатій виразно ставить проблему вибору: «щоб вибрати найкраще для себе» (ДВ 149). Різні класи людей слід розуміти як різні способи мислення, оцінювання і діяння (ДВ 149-157). Який ігнатіанський сценарій цієї медитації? «Вони роздобули по десять тисяч дукатів, проте кожен зробив це або нечесно, або ж не заради любові до Бога. Кожен із них прагне спасти свою душу і знайти у мирі Господа Бога, скинувши зі себе тягар і позбувшись перепони, яку становить прив’язаність до набутого багатства» (ДВ 150). Йдеться про перепону – перешкоду в виборі, в даному випадку – гроші. Це негативний приклад реалізації Фундаменту ДВ: багатство стає причиною зневолення, займаючи в серці місце, належне Богові. 

Маємо приклад рефлексії про вплив афективної сфери на людські рішення. Три класи людей переживають проблеми, які перешкоджають жити в свободі. Ось інший фрагмент ДВ: Правила, яких потрібно дотримуватися у служінні, що передбачає роздачу милостині (ДВ 337-344). Йдеться про фінансову допомогу людям, до яких ми прив’язані почуттєво. «Любов, яка спонукає нас давати милостиню, має йти згори, від любові до Господа Бога» (ДВ 338). «Відчуваючи прихильність чи чуттєву прив’язаність до осіб, яким хочемо дати милостиню, слід затриматися і добре обдумати подані вище чотири правила, з їхньою допомогою провіряючи і випробовуючи свої почуття, і не давати милостині, аж доки відповідно до цих правил не усунемо невпорядкованої прив’язаності» (ДВ 342). Тут Ігнатій чуттєву прив’язаність конфронтує з вибором об’єктивного добра. 

В ДВ Ігнатій подає Два способи здійснення розважливого і доброго вибору (ДВ 178-189). В другому способі ми читаємо: «Любов, яка керує нами і спонукає нас до вибору певної речі, має сходити згори, від любові Божої, так, щоб той, хто здійснює вибір, сам попередньо збагнув, що та більша чи менша любов, яку він відчуває до предмета вибору, є виключно любов’ю до свого Творця і Господа» (ДВ 184). Людина може робити помилки – завжди піддатись силі почуття. 

З текстів про способи здійснення вибору і про правила роздачі милостині випливає досить ясна відповідь на питання: що св. Ігнатій розумів під почуттями? Почуття – це сили, які спонтанно штовхають людину до нерефлексійного сприйняття дійсності та поведінки. Ігнатій на власному досвіді пересвідчився, що ці сили можуть бути суперечними з диспозиційністю людини щодо Бога, можуть її зневолювати. В медитації Про три класи людей спонтанні реакції з’являються у виді «небажання та відрази до властивої убогості, або ж не байдужості до вбогості чи багатства» (ДВ 157), що утруднює або унеможливлює служіння Богові. Людина розбита в мисленні і поведінці. Спонтанні реакції впливають на рішення і зумовлюють поставу людини. У випадку Правил роздачі милостині штовхають людину допомагати скоріше рідним, ніж людям в потребі (ДВ 338). Можуть також утруднювати вибори, що стосуються всього життя людини (ДВ 171-174). Можуть провокувати поведінку, яка стає нормою (ДВ 153-154).