3. Цілісне бачення формації  

 

Важливою проблемою виховання до священства повинно бути цілісне бачення формації. Воно потрібне не тільки вихователям, які повинні розуміти, куди ведуть вихованців, але й самим вихованцям. Бачення цілої формації не може створюватись на базі теоретичних засновків, а передовсім через досвід. «План формації» повинен брати до уваги всі найважливіші елементи виховання до священства: «об’єктивну» динаміку духовного життя, особисту (суб’єктивну) ситуацію кандидата, потреби людей, до яких буде посланий з місією, і ситуацію світу, серед якого живе. Ось спроба окреслити кілька основних елементів цілісної формації до священства, через які повинен пройти кандидат. 

1. Першим важливим елементом у формації до священства є досвід Бога як Отця, «Подателя життя». Молода людина повинна від самого початку формації переживати безкорисливу любов Бога, який ділиться «своїм життям» з людиною; повинна досвідчити, що Бог кличе її спочатку не до священства, а до прийняття Божої любові і до зрілого людського життя. Лише на цих двох основних цінностях може будуватися тотожність священицького служіння. 

В контексті безкорисливої любові Бога необхідно поставити основну формаційну проблему, якою є «образ Бога». До якого Бога молиться кандидат до священства? Який його досвід Бога? Наскільки його образ Бога вплутаний у його особисті страхи, почуття провини тощо? Кандидат до священства не буде «мати серця» до молитви й інших релігійних практик, якщо його образ Бога буде позначений почуттям загрози, страхом перед кимось або буде пригноблений надмірним почуттям обов’язку, якому бракує духовних захоплень і прагнень 

2. Досвід Бога як люблячого Отця, що дає життя, спонтанно викличе в молодої людини негативний досвід, пов’язаний з його родинним життям, особливо в реляції до батька й матері. Багато молодих людей, входячи в клімат молитви, швидко починають усвідомлювати труднощі в повній довірі до Бога як Отця через зранення зі своїми батьками. Молодь сьогодні здебільшого шляхетна, але вразлива, делікатна; відчуває сильну, часом надмірну потребу безпеки і зрозуміння; позначена плямою не завжди здорового сімейного й суспільного середовища, з яким з великим педагогічним відчуттям треба рахуватися і треба це інтегрувати. 

Щоби лікувати пляму не завжди здорового сімейного середовища, необхідним є індивідуальний підхід до семінарського виховання. Більш особистий і безпосередній контакт клірика з вихователем дає йому можливість долати зранення в людській любові, винесені з родинного дому. Повернення до історії свого життя, особливо до всіх важких і болісних споминів, є дуже важливим вступним елементом семінарської формації. Це дає можливість уникнути фальшивого і здеформованого образу Бога, що походить з негативного життєвого досвіду. Вся історія людського життя реально впливає на якість нашої зустрічі з Богом. 

3. Іншим важливим елементом духовної формації клірика є досвід свого гріха і відповідальності за нього. Клірик повинен глибоко досвідчити, що дійсність гріха не є лише «короткотривалим забрудненням», моментом неуважності, а глибоко вписана в зранену людську природу. Відкриття Бога як Отця, що дає життя, і усвідомлення гріха є фундаментом, на якому будується вся духовна формація. Якщо молода людина не досвідчить глибини свого гріха, то не зможе відкрити основні мотиви, якими керується, приймаючи священицьке свячення. Її рішення буде позбавлене фундаментів. Суттю священицького служіння є свідчення любові Бога до грішників. 

Досвід своєї грішності і відповідальності за своє життя повинен супроводжуватись відкриванням Бога як милосердного Отця. Священик перший зазнає любов Творця, яка вибачає, і ділиться нею з тими, до кого буде посланий. Досвід Бога в контексті пізнання гріха вимагає від людини навернення: боротьби з гріхом, долання себе і своїх людських зранень і обмежень. 

Досвід Бога як милосердного Отця є «другим досвідом Бога», який повинен слідувати за досвідом безкорисливої любові. Вимоги милосердної любові Бога будуть пробуджувати почуття страху і загрози, якщо раніше не буде досвіду безкорисливої любові, яка є «чистою благодаттю» і не вимагає від нас нічого, лише бути прийнятою. 

4. Подальшим суттєвим елементом духовної формації в семінарії є будування особового зв’язку з Христом, першим джерелом і найвищим взірцем священства. Цей зв’язок здійснюється через внутрішнє пізнання Особи Ісуса, роздумами над Його навчанням, контемплюванням Його зустрічей з людьми і всієї Його публічної діяльності. Пізнання життя Ісуса повинно вести до любові. Суттю любові є не інтелектуальне усвідомлення, але великодушна жертвування свого життя. Завдяки пізнанню і любові до Ісуса в клірика поступово народжується прагнення наслідувати Його, прагнення жити так, як Він жив. Священик як «другий Христос» повинен носити в собі глибоке прагнення не тільки проголошувати Його словом, але й власним життям. Священик, ідучи «слідами Ісуса», веде інших до Нього. І тому молоді клірики повинні зосереджуватись не лише на майбутніх функціях, які будуть виконувати, але також на турботі про особистий стиль життя, який буде подібним до стилю Ісуса. 

5. І саме цей досвід пізнання, любові й наслідування Ісуса є місцем відкривання священицького покликання. Інтимний зв’язок з Ісусом стає особливим місцем «розпізнавання мотивів покликання». Без відношення до інтимного зв’язку з Ісусом священицькі функції можуть сприйматись як професійна робота. В щирому, інтимному діалогу майбутні священики можуть відкрити не тільки те, що їм дає священицька функція, але також і те, що вони можуть дати іншим завдяки їй; повинні відкривати не тільки радість у виконанні цієї функції, але також і її тягар. Христос, закликаючи наслідувати Його в Його служінні, закликає не тільки до праці, але також і до страждання для тих і за тих, кого їм ввіряє. Майбутні священики повинні дивитись на життя реально і повинні бути здатними передчути хрест, вписаний в їхнє служіння. Брак реального погляду на життя спричинює, що багато хто дивиться на майбутнє життя священика через рожеві окуляри. 

6. Суттєвим елементом формації є також досвід воскреслого Ісуса, присутнього в Церкві. Колективне життя в семінарії повинно бути так організоване, аби було дійсною спільнотою Церкви. Здається, що в сучасних «суспільних структурах» семінарій існує забагато «чисто людських» елементів і замало реального «відчуття церкви» як Містичного Тіла. Семінарія повинна бути місцем, в якому клірики вчаться долати «натуралістичне» бачення ближніх і «суспільного життя» і пробують свідомо творити спільноту Церкви, оперту на взаємній акцептації, зрозумінні і взаємному прощенні собі слабкостей і помилок. Спосіб взаємного ставлення кліриків у семінарії буде формувати їхнє ставлення до вірних. 

Здається, що окремі семінарії не здатні виробити цілісного плану формації, яка, з одного боку, буде спиратись на багату традицію семінарського виховання, з другого, на доброму знанні молодої людини, її потреб, прагнень і проблем, і на сучасних знаннях про людину. Для створення цілісного бачення формації необхідно створити певну площину співпраці всіх формаційних середовищ: єпархіальних і чернечих. Школа Формації Духовних Отців семінарій, яка постала в Польщі, є добрим шансом на співпрацю всіх формаційних структур.