Мр. 2, 11: «Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому».  

 

Опис зцілення простий у зовнішній формі – цю подію легко уявити й запам’ятати. Ісус проявляє свою божественну силу і зціляє паралізованого. Тут усе зрозуміло. Але це поверхня події. Якщо почнемо входити в глибину, то там виникатимуть різні інтерпретації й різне розуміння. Насамперед розділимо подію на чотири часові проміжки й поміркуємо – коли відбулося зцілення, на якому проміжку часу?  

Здоровий глузд говорить нам, що паралітик встати не може. Встати може лише здорова людина, отож Ісус звертається до вже зціленого: «Встань». Зцілення відбулося на 1-му проміжку часу. Це логічно. Чи така логіка слушна чи має якісь вади? 

Така логіка бере до уваги лише особу Ісуса Христа – Боголюдина, Бог, всемогутній, всесильний. Його ніщо не обмежує у проявах сили й могутності. Зцілена особа перебуває на другому плані. Ісус може зцілити будь-кого – хто потрапить під Його божественну руку. Чудо зцілення – це Божа благодать, Божа дія, Божий дар, який Він може подарувати кому захоче. 

Погляньмо на ширший контекст. Перед тим Ісус сказав: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр. 2, 5). Чи Бог може відпускати людині гріхи без огляду на її внутрішній стан? Чи Божа всемогутність може відпустити гріхи тому, хто внутрішньо зіпсутий, ненавидить і кляне навіть того, Хто відпускає йому гріхи? Чи Божа всемогутність усе-таки обмежена, обумовлена внутрішнім станом людини? Попередня логіка не бере цього до уваги, не бере до уваги людину і її роль у стосунках із Богом. Тілесні зцілення Ісуса завжди поєднані з внутрішнім духовним зціленням. Отож акценти слід змістити з Бога на людину. 

Бог постійно спрямований на людину. Щоб сталося чудо, людина повинна достатньо відірватися від земного і достатньо спрямуватися до Бога. Навернення-метаноя вимагає процесу глибокого переосмислення свого життя, цінностей, життєвих орієнтирів, зміни способу мислення і світосприйняття. Цей процес індивідуальний і неповторний у кожній людині. Лише тоді відбудеться метаноя – глибокий зв’язок або контакт з Богом і Божа дія в людині. Чудо – це Божа й людська дія. «Відпускаються тобі твої гріхи» – це також і констатація завершення цього процесу. Процес або чудо метаної як духовного зцілення завершився на 1-му відрізку часу, але чи відбулося також і фізичне зцілення? Може так, а може й ні. Можливо, що він уже фізично здоровий, а можливо, що фізичне зцілення вимагає наступного чуда-метаної, наступного етапу, на порядок вищого від попереднього. 

Уявімо собі, що він фізично ще не зцілений. 

Встань , візьми твоє ліжко і йди до свого дому. Встань ἔγειρε , від ε ̓γει ́ρω встаю на ноги з лежачої або сидячої пози; пробуджуюся зі сну; одужую; воскресаю; переходжу з пасивного стану до активного; переходжу з незнання до знання. 

Встань – це Божий наказ, Божа воля. Щоб її виконати, треба зробити колосальне зусилля в напрямку Бога, вийти поза межі свого світогляду, свого «це неможливо», велике зусилля волі й віри – це наступне духовне воскресіння. І це подібне до того, як Петро вийшов із човна і пішов по воді. 

Отож, при такому розумінні чудо фізичного зцілення починається в момент, коли він встає, отож на початку 4-го часового відрізку. 

Для продовження і поглиблення роздумів порівняймо два наступні тексти. 

Мр. 2, 11: «Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому». 

Мт. 2, 13: «Встань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет». 

На перший погляд – дві різні події, дві різні ситуації, два різні контексти, два різні смисли. Спільна або подібна лише структура речень: Встань – візьмийди (втікай). 

Незважаючи на всю індивідуальність та самобутність у стосунках із Богом, усі людські індивіди мають щось спільне під цим оглядом, що можна виокремити, позначити, визначити, структуризувати. До прикладу, християнський шлях до досконалості розділений на три етапи – дорога очищення, просвічення, з’єднання. Незважаючи на неповторність духовного досвіду кожної людини, різні види духовності, різні історичні та інші контексти тощо, духовне життя кожного християнського подвижника можна розділи на ці три етапи. 

Сьогодні часто говорять про ідентичність – особову, релігійну, національну. З пізнанням, відкриттям, усвідомленням ідентичності поєднані самопізнання, інсайт, роздуми, осмислення себе, свого минулого у різних контекстах. Щодо релігійної або, ще вужче, християнської ідентичності, то, згідно з думкою Ганса фон Бальтазара, ідентичність поєднується з місією: зрозуміти свою ідентичність – це зрозуміти свою місію у світі за Божим планом, за Божою волею. 

Мт. 2, 13: «Встань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет». ВСТАНЬ – це не лише «пробудися зі сну, встань з лежачої пози в стоячу». Це перший етап – встань понад свій світогляд, понад свій спосіб мислення, понад свій світ, понад свої плани. Це дорога очищення, очищення свого «я». Щоби це зробити, треба ВСТАТИ й налагодити зв’язок із Богом. Лише тоді розпочнеться процес очищення й приготування до другого етапу. 

Після етапу очищення свого «я» і всього, що з цим поєднано: бажань, планів, світогляду, того, що вважалося твердими переконаннями й фундаментом екзистенції, а тепер, після очищення, воно стало другорядним або ще далі, випливає зовсім інше розуміння своєї ситуації: я чіплявся до марноти марнот як п’яний до плоту. Тепер я відчепився від цього й здатний ступити наступний крок в напрямку Неба. 

Другий етап – дорога просвічення, а в ігнатіянській духовності її ще називають школою вибору. Добрий вибір – це вибір того, що Бог хоче, щоб людина вибрала. Для цього потрібний достатній рівень того, що в ігнатіянській духовності називається безпристрасністю – одним із плодів очищення. 

Дорога просвічення – це вибір Божого вибору, Божої волі. Коли подивимося на біблійних персонажів, то цей вибір має різні рівні: від «не хочу виконувати Божу волю, але мушу» до повного усвідомлення, інтеграції й гармонії людської й Божої волі. 

Після ВСТАНЬ (очищення) слідує ВІЗЬМИ (просвічення). 

Мр. 2, 11: «Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому». 

Мт. 2, 13: «Встань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет». 

У двох євангельських текстах, поданих для порівняння, різні контексти відображають різні способи проходження доріг очищення і просвічення. Про ВСТАНЬ у двох текстах уже говорилося, тепер порівняймо ВІЗЬМИ у цих текстах. 

«ВІЗЬМИ дитятко і його матір і втікай в Єгипет». Йосип уже має дитятко і його матір, опікується ними – вони одна родина. Він опікується ними по-людському, згідно з людською логікою, людським мисленням, людськими планами. Дорога просвічення для нього – позбутися людської логіки, людського світогляду, зосередження в такій ситуації на людському мисленні, яке породить багато запитань: чому?, навіщо?, а може? Діяти за Божою логікою, за Божою волею, тобто виконати наказ – втікати, і у такий спосіб розпочати третій етап – дорогу з’єднання. 

«ВІЗЬМИ твоє ліжко і йди до свого дому». Навіщо брати з собою ліжко, точніше – носилки, які йому вже не потрібні? Паралітик, який раптово став здоровим, – це як нове народження або як воскресіння до нового життя. Але він не розпочинає життя з нуля – як у далекосхідній реінкарнації, де час циклічний. В юдео-християнській традиції час лінійний, майбутнє будується на теперішньому, теперішнє – на минулому. Дехто з християн після глибокого навернення прагне забути своє грішне минуле, викреслити його зі свого життя і зі своєї пам’яті, так, щоб життя почалося з моменту навернення або народження нової людини. Стара людина вмерла, і повинна вмерти пам’ять про неї. Це неможливо зробити. Минуле – це невід’ємна частина нашої тотожності, його потрібно спочатку зцілити, щоб воно не боліло, а потім знайти в ньому Божу присутність, Божу любов. Тільки так можемо його зінтегрувати зі своїм теперішнім і майбутнім в одну цілість. Без минулого, яке би воно не було, нам чогось бракуватиме. Відкинути минуле – це ніби щось в собі ампутувати, стати калікою. Отож – йди вперед, у майбутнє, але цілим, може ще не зціленим в абсолютному значенні, але не калікою, не з ампутованим минулим, навіть якщо воно хворе.