Лк 19, 1-10  

 

Лк 19: 1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. 2 І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, 3 бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. 4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. 5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! 6 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. 7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! 8 Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. 9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. 10 Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! 

 

Цей текст дуже подібний до Лк 7, 36-50. Маємо категорії різних людей і поведінку Ісуса, подібну до Його поведінки в домі фарисея Симона. 

1) Ісус; 

2) учні; 

3) натовп; 

4) Закхей. 

Між фарисеями і блудницею була велика різниця не лише в суспільному становищі, але і в моральному: блудниця – грішниця, фарисеї – святі. І цю різницю визнавали всі: кожний міг відкрито вказати на неї пальцем – грішниця. Людина, яка стає на захист блудниці, автоматично стає на захист гріха – так була сприйнята поведінка Ісуса. А Божий пророк повинен би діяти навпаки: осуджувати грішницю за її гріх. Отож, Ісус у цій ситуації ніяк не вписувався не тільки в образ Месії, а й в образ пророка. 

Між Закхеєм і натовпом була велика різниця в суспільному становищі, але щодо різниць у моральності, то тут не так усе очевидно. Для натовпу Закхей був грішником, тому що, з одного боку, праця митника давала нагоду до зловживань, тобто красти, з другого боку, він збирав мито для окупаційної влади, тобто служив окупантам. Але в колах вищих сфер суспільства, яке, якщо не активно, то, принаймні, пасивно служило римлянам і дбало, в першу чергу, про свій матеріальний добробут, і то не завжди чесним способом, він був одним з них, тобто шановною людиною. Але в даній ситуації, якщо на неї подивитися з точки зору нашого сьогоднішнього християнства, яке чуйне на соціальну несправедливість, Закхей – олігарх, натовп – знедолені. Ісус повинен стати на бік знедолених і пригнічених, а Він – усі це тоді так сприйняли – стає на сторону поневолювачів. 

Щоб увійти глибше євангельську перикопу і глибше відчути чи пережити описану в ній подію, давайте уявою перенесемося у древній Єрихон, до євангельського тексту додамо свою уяву й фантазію – щоб пробудити свої почуття і на рівні почуттів поставити себе на місце біблійних осіб. 

Ісус з учнями входить у Єрихон. Народ, бідота, нижчі класи суспільства радісно вітають Його як пророка, який має чудодійну силу й лікує бідних задарма, не бере з них грошей. Його науками вони не дуже переймаються, а кидаються, у першу чергу, на щось зовнішнє, видиме, що можна побачити і легко, без розумового напруження, зрозуміти. Чуда фізичного зцілення і розмноження хлібів – це саме те, чого потребує народ, щоб увірувати в Нього як у пророка чи Месію, який зможе полегшити їхнє важке життя. Чутка про Його прихід швидко облітає все місто. Вбогий люд спішить привітати Ісуса, в якому бачить свого релігійного лідера, національного героя, вождя. 

Ситуація сприятлива для Ісуса, Він може проповідувати величезній кількості людей, які прихильно до Нього наставлені. Який пророк чи лідер не використає цей момент і нагоду для пропаганди свого вчення? 

Але тут, як і в домі Симона, сталось щось непередбачуване. І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. Від Закхея, людини на такому суспільному становищі, такої поведінки ніхто не очікував. Він виставляє себе на загальне посміховище, нижчі класи його ненавидять, а вищі будуть з нього сміятися. Він втратить авторитет у своїх колах, а може навіть і посаду головного митника. Поведінка Закхея ще більш неадекватна, ніж поведінка блудниці – їй втрачати було нічого, а йому є що втрачати. 

А коли на це місце Ісус підійшов. Ісус може використати присутність Закхея для того, щоб підняти свій авторитет. Старозавітні пророки були дуже вразливі на соціальну несправедливість. Ісусові не треба було кидати на голову Закхея звинувачувальні громи та блискавки, достатньо було зиркнути в сторону Закхея і процитувати когось з пророків по темі. Цього би було достатньо, щоб підняти свій високий «рейтинг» ще вище. Натовп і учні Ісуса очікують від Нього саме такої поведінки. 

А що діється в умі й серці Закхея? Неадекватна поведінка може означати початок справжнього духовного навернення. В душі й серці щось бурлить і колотить, він втрачає ґрунт під ногами, втрачає суть свого життя у цьому світі, суспільне становище і багатство вже не тішать його, не можуть заповнити пустку, яка щораз більше опановує його серце. У ньому відбуваються якісь зміни, хоч зі сторони все це може виглядати так, ніби в нього починаються проблеми з психікою, він стає асоціальною людиною. 

Коли Ісус з натовпом підійшли, то Закхей усвідомив своє актуальне становище. Він, який добре знає, що таке влада над людьми, як нею вміло користуватися, тепер розуміє, що в цій ситуації Ісус має над ним повну владу. Ісус лідер, вождь натовпу, Його всі слухають. Натовп збуджений, достатньо кількох гарячих слів вождя – і натовп кинеться на нього. Почуття страху охоплює його і долає всі релігійні мотиви, задля яких він хотів бачити Ісуса. Великий пророк, щоб побачити якого Закхей так ненормально себе повів, стає для нього великою небезпекою. Чи так він собі уявляв зустріч з Ісусом, про яку, може, довго мріяв? 

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! Поведінка Ісуса шокує всіх, хто там був. А всі, як побачили це, почали нарікати. В одну мить образ Ісуса як пророка повністю розвалюється, Він втрачає будь-яку повагу натовпу. Що більше, тепер всенародна любов переходить у всенародну зневагу, яку вони будуть поширювати серед народу. Ісус стає фальшивим пророком, який схиляє свою голову перед сильними і могутніми цього світу, підтримуючи їх і випрошуючи в них допомогу й підтримку. 

Що в цій ситуації міг думати й відчувати Закхей? У ньому могла пробудитися темна сторона його душі, гордість і зневага до натовпу: „Навіть пророки мені кланяються, то тим більше ви, чернь, повинні мене поважати”. Але з ним сталося щось інше. Для нього це був момент істини і прозріння. Він єдиний побачив в Ісусі те, чого натовп і учні не могли побачити й зрозуміти, а лише згіршилися поведінкою Ісуса. Закхей побачив абсолютну вільну людину, повністю незалежну від світу людей: від їхнього ставлення до Нього, від їхньої поваги, любові чи ненависті. Ця людина залишається собою у будь-якій ситуації, а тепер простягає руку допомоги Закхею, переводячи ненависть натовпу на себе, спасає Закхея. Закхей прозрів і побачив Бога. Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! Духовне прозріння і навернення Закхея інтегральне, воно повністю змінює його світогляд, шкалу цінностей, мораль – стара людина померла, народилася нова. 

А як себе почувають у цій ситуації учні Ісуса, ті, яким випала доля продовжувати Його місію у світі? Вони є учнями свого Учителя, ставлення народу до Ісуса автоматично переноситься на ставлення народу до них. У Єрихон вони ввійшли, купаючись у променях слави свого Учителя, Його всі поважають, отож поважають і їх, Його всі люблять, отож люблять і їх, Його всі вважають великим пророком, отож і на них дивляться як на майбутніх пророків. Вони вже снують плани про своє світле і славне майбутнє. І раптом усе розвалюється, перед ними розбите корито. Говорячи образно, вони воцерковлені, але ще не навернені, тому духовну суть того, що відбувається, вони ще не розуміють, і до Ісуса відчувають жалі, біль, образу. 

Учні Ісуса – це Його майбутня Церква, Містичне Тіло, всі ми: люд Божий, священство, чернецтво і миряни. Соціальна, економічна і політична несправедливість – це постійні атрибути земного світу, в якому Церква покликана існувати і проголошувати добру новину. Конфлікти між гнобителями і пригнобленими – це наша повсякденна дійсність. Яку позицію Церква займала на протязі століть щодо цих конфліктів, повстань, революцій? 

Можна створити чудову Теологію Визволення, в основу якої можна покласти чудове богословське обґрунтування християнської революції: людина є колективним створінням, індивідуальне навернення, прийняття Ісуса до свого серця і визволення від гріха не буде повним, до повного визволення від гріха слід долучити колективне визволення від гріха: соціальне, політичне, економічне тощо. 

Тільки подібні доктрини випливають з євангельського вчення Ісуса, з сердець і умів, просвітлених Божою благодаттю, чи з суто людських міркувань воцерковлених язичників, які взяли на свої плечі місію Ісуса, але не прийняли Його до свого серця, і тому створюють власну ідеологію під християнською маскою? 

Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника? (Лк 12, 14)

Ісус робить християнську революцію, навертаючи Закхея, який добровільно роздає майно вбогим. Християнські революціонери силою будуть відбирати в Закхея награбоване, і якщо він буде захищатися, то без жодних докорів сумління вб’ють його, таким чином реалізовуючи заповідь любові до ближнього.